Журналісти поспілкувалася із депутатом міської ради, екс-свободівкою, а нині волонтером Світланою Оришко.
Політик “без купюр” розповіла про те, що собою насправді являє ВО “Свобода” із середини, як в Івано-Франківську заробляють на житлово-комунальній сфері, хто перетворив забудівників на злочинців, чому в місто не йдуть інвестори, хто насправді керує містом і що потрібно зробити, щоб змінити ситуацію.
Як ви прийшли у політику і чому обрали тоді ВО «Свободу»?
– Я взагалі до політики не мала ніякого відношення. Займалася суто науковими проблемами – захистили дисертацію по патріотичному вихованню і воно мені було близьке і цікаво. А саме, як через призму туризму можна виховувати молодь, підростаюче покоління на патріотизмі, людських цінностях.
Ініціатором мого приходу у «Свободу» був Володимир Колковський. Він звернувся до нас з чоловіком, чи ми не хочемо себе спробувати у такій іншій для нас сфері діяльності. Мовляв, зможете внести свою лепту в розвиток освіти, туризму.
До речі, Колковський ніколи не був у партії ВО «Свобода». Він просто йшов депутатом від цієї політичної сили.
Ми вже вступили у партію, бо не знали, що можна інакше. Ми ж ніколи не грали у ці політичні ігри. Але до нас довели інформацію, що ми повинні вступити. Коли я подивилася, які там були кандидати, а це сама молодь, студенти, головним чином, і що вони протистоятимуть цій системі, то ми зможемо дійсно щось змінити у місті, внести якийсь позитив в освіту, медицину.
Тому я йшла із переконаннями, що я зможу свій досвід науковця, підприємця, зможу застосувати у діяльності міської ради. І була чітко дана обіцянка (від ВО «Свобода» – авт.), що ви будете з нами і від вас багато залежатиме, ви будете у команді, ми дослуховуватимемося до вас.
Але, як тільки ми прийшли до влади, буквально пройшло 2-3 місяці і ми зрозуміли, що співпраця буде, але вона буде поділена на касти – буде керуюча сила і керована. І тоді я для себе зрозуміла, що усі питання, які вирішуються у міській раді, керуються верхівкою більшості, яку на той момент представляла міську раду.
Так, ми питання розглядали на засіданнях фракцій, але у більшості випадків все зводилось до комісій і власних амбіцій. Мене, щоб я найменше була дотична до питань розвитку Івано-Франківська, віддали у комісію, яка не впливає на господарку міста і її рішення були нецікавими ні меру, ні Свободі. Ми відстоювали поняття інвестицій і бізнесу.
До нас звернувся якось підприємець, який хотів розширити свою лабораторію у КДЦ. І ми зіткнулися із тим, що це не припустимо для влади міста. Як це на території у кума мера – Тараса Масляка (головний лікар міста, кум Віктора Анушкевичуса – авт.) будуть конкуренти?..
Теперішня влад не перестає говорити про те, що місто є інвестиційно привабливим і у місто кожного року приходять нові інвестиції. Це правда?
– Це абсурд. Якось Богдан Білик (заступник міського голови – авт.) сказав, що у місто прийшло порядка 240 млн. євро інвестицій. Я вам скажу, що це за інвестиції – Бахматюк вклав ці гроші у своє виробництво. От і всі інвестори. Інших немає.
Тому, про інвестиції за останні 5 років, які прийшли і працювали на території міста, я не знаю.
Розглядалося питання інвестицій «Сен Гобену», яке хотіло виготовляти гіпсокартон у Хриплині. У мене є підозра, чому підприємство не зайшло. Коли питання вже дійшло до сесійної зали і ми розглядаємо його важливість, то у підприємства вже є чіткі наміри. Але коли це все вже переходить у площину кабінетів, а я знаю, як по кабінетах ходять інші підприємці, то тут уже спрацьовує поняття корупційних схем. «Сен Гобен», думаю, відмовився давати хабарі, тому інвестиція не відбулася.
Основу підприємництва в Івано-Франківську складає малий і середній бізнес. Останнім часом підприємці скаржаться, що на них чиниться тиск міською владою…
– Ми знаємо нещодавний гучний скандал, де з команди мера людину взяли на хабарі (при отриманні хабара був затриманий найближчий соратник мера – керівник Фонду комунального майна Богдан Чупірчук, – авт.). І тут вже можна собі уявити як працює схема. Мер ніколи не працює на пряму. Його посередник – перший заступник, який відає всією господаркою міста. А пан Зіновій Фітель знає про все, що відбувається в Івано-Франківську – від торгівлі шапками і окулярами до великих забудівників. Так чи не кожен підприємець у нас стає злочинцем.
Чому?
– Тому, що він переходить у площину їхніх схем – нечітких, не правильно прописаних положень.
У нас ніби то є дозвільний центр, але якщо ви не в орбіті мера чи Фітеля, то ви просто не здасте документи.
Ти починаєш оббивати пороги і знову ж не маєш ніякої правди. Ми мали приклад із встановленням літнього майданчика, де положенням прописано усі права, дотримано усі правила, архітектура сказала, що усе правильно, але підприємцю відмовляють, бо мер має особисту неприязнь до цього підприємця. Тобто, закон і правлила не є одними для всіх. Інвестиції в такі умови не йдуть.
І тоді я зрозуміла, що люди не прийшли щось змінювати а прийшли просто замінити на схемах тих людей, які були до них.
Тому, що ті домовленості, які ми мали на початках, перейшли у ту площину, що відразу ті люди, які привели нас до влади, їх потрібно усунути. Вони не дали нам розвиватися, ми мали можливість тільки поговорити про зміни, але конкретних кроків до змін не проводились.
Тобто, усі рішення сесії, які приймалися, були можливими виключно за згоди партійної верхівки Свободи?
– Так. Просто робився вигляд, що питання обговорюються. Скажімо, ми ще на початках голосували за склад виконавчого комітету, першого заступника мера. У перший же день фракційно ми обговорили всіх кандидатів, усе погодили. На другий день ми прийшли і нам дають на 30% змінений склад виконкому і конкретну фігуру на посаду першого заступника – Зіновій Фітель.
Хоча у нас була умова – тільки не він, бо знову ж залишаються ті ж самі корупційні схеми. Нам сказали – це погоджено у Львові з Пупсом. Тому протиріч не було ніяких. Я за першого заступника не голосувала. Голосувала за склад виконкому, бо мала надію, що ці люди щось зможуть змінити…
Зіновія Фітеля я добре знала, а тому і була проти його кандидатури. Під час голосування я вийшла, бо була дисципліна – або всі голосують, або не голосують.
Уся остання каденція міського голови – це нарікання на відсутність своєї, лояльної, більшості…
– За останні три роки, особливо після виборів до ВРУ і коли наш колега Руслан Марцінків пішов у ВРУ, його місце стало вакантним. Тоді підбирали кандидатури. До мене підійшла Лідія Ярославівна Анушкевичус, яка запропонувала мені посаду секретаря.
Чому саме вона?
– Ми знайомі з нею ще з тих часів, коли політика не мала до цього стосунку. Я вчила її сина. І вона вийшла на мого чоловіка, бо також вони мали спільні бізнесові справи.
Я так розумію, що таким кроком вони хотіли трохи розколоти тоді Свободу. Але ми спустили це на тормозах і вони призначили Вітенка. Тоді настав собі такий симбіоз (мера і Свободи – авт.).
Тобто, можемо говорити про поділ сфер впливу «Свободою» і міським головою?
– Чому настав такий симбіоз? «Свобода» і мерія пішли шляхом нечесним. Коли «Свобода» прийшла до влади, то казали, що вони за зміни і проти схем, але коли самі стали депутатами і очолили владу, то просто все залишилося у тих же кабінетах. Просто сіли на потоки бюджету і почали розподіляти їх наступним чином: у мерії залишилась освіта, медицина, зовнішньоекономічна діяльність, де на проектах відмиваються великі суми грошей. Є проект «Конкурентноспроможність міста Івано-Франківська», на який виділяють 300 тисяч євро. Де воно осіло? Кожного року ми голосуємо за проекти і де ті гроші осідають не відомо. Свобода для себе залишила сферу ЖКГ.
Чому ЖКГ?
– Тому, що вона хотіла бути реформатором ЖКГ. Але ці реформи звелися до того, що банкротами стали усі ЖЕО і було створено ЄРЦ.
Сама ідея ЄРЦ не є поганою, але за щораз ЄРЦ поповнюють з міського бюджету статутний фонд. А тому підприємство є настільки дотаційним, що ми навіть собі уявити не можемо. У мене завжди поставало питання – навіщо Івано-Франківську на бюджеті тримати два однакових комунальних підприємства, які виконують однакові функції, є дотаційними. Мова про ЄРЦ і Дирекцію замовника. Вони паралельні.
ЄРЦ було зроблено для того, щоб отримати усі ліквіди, хороші об’єкти, де можна заробити, вони не сплачують податку за землю. Натомість приватні ЖЕО обклали податками. Добре, що їм ставку знизили і вони платять так як усі.
Яка зараз роль і вплив колишнього керівника підприємства, а нині секретаря наглядової ради Вадима Войтика на ЄРЦ?
– Він, фактично, керує ЄРЦ, хоча юридично не є у ЄРЦ. ЄРЦ – його дітище. Нещодавно я чула, що він уже вийшов з під контролю Свободи, хоча мені у це мало віриться. Йому надали багато повноважень. Однак, я не розумію мерію, як може бути колишній керівник підприємства, а нині член виконкому, секретарем наглядової ради, а насправді керувати всіма процесами в ЄРЦ.
Заступник директора ЄРЦ Олександр Качанко – це його людина, яку він поставив, виховав. Він його виростив і там залишив. Технічно, директор Руслана Василюк, нічого не вирішує. Вона хороший працівник, але вона суто виконавець – робить те, що їй говорить Войтик і Качанко на даний момент.
Ви завжди говорили, що найбільшим злом для міста є виконком…
– Так, навіть більшим злом, ніж ЄРЦ. Господаркою керує не міська рада, а виконавчий комітет. А в ідеалі мало б бути навпаки. Зараз депутати просто вирішують свої вузько бізнесові інтереси.
Тому ми і говоримо про те, що потрібно міняти міського голову, заступників, членів виконкому. Зміни мають пройти і у виконавчих структурах, їх керівництві. Потрібно набрати компетентних, фахових людей. Подивіться на теперішній склад виконкому, де частина просвободівських людей, частина інші сили, бо такі були квоти і половина мера. Половина з них немає вищої освіти, інші не стикалися з господаркою не те, що в місті, але й у себе вдома. Це люди, які нічого не досягли, а тільки працюють за схемами, знайомствами. Ось це такий склад виконкому зараз. Їх просто потрібно замінити.
Чому ви покинули партію «Свобода»?
– Я вийшла зі «Свободи» тому, що розуміла, що більше не можу брехати і голосувати за ті рішення, які мені не подобаються. Якщо б така ситуація була в іншій партії, то я б вийшла і з неї.
Людина, прийшовши зі студентської лави, не мала нічого, і вона за рік-два діяльності у міській владі, стає підприємцем і починає заробляти сотні тисяч гривень. Для мене це нонсенс.
У місті створено підприємства – такі собі прокладки, куди йдуть комунальні інвестиції. І так йде узурпація і грабіж комунальної сфери.
Скажімо, те ж саме КП «ДРЕУ» – «Свободою» поставлено заступника Віталія Бурка, бо мер не дав змінити начальника, і ми почали робити ямкові ремонти. Так само ставиться свого керівника на кладовище – Романа Микулу. Він хороший компетентний працівник, але він у системі. Люди, які попадають у цю систему вже належать політичним іграм і схемам, а тому і працюють не у плані господарської діяльності, а як політики.
Дуже мені не подобається позиція Свободи щодо того, що в усіх їх проблемах винні “жидомасони” і “олігархи”. Ми говоримо про патріотизм, але дивлячись на теперішні біл-борди, мене це просто обурює. Напевно вони не розуміють поняття патріотизму – люби ближнього, не кради, не бреши, вкладай ресурси у розвиток міста, а не кради. Та вони ніби формально і не крадуть. Вони все зробили юридично правильно – оформляють комунальні підприємства, проводять через них гроші і заробляють на цьому.
Мало чи багато – сказати не можу. Але дивлячись на те, як ростуть їхні біл-борди, на що раніше не було грошей, то думаю, що статки не маленькі. Якщо раніше Марцінків був на простій роботі, то тепер кажуть, що у нього успішна фірма. І так у багатьох – в Оксани Савчук, Михайла Сеньківа…
Але є і ніші питання, окрім ремонту доріг і виставляння бруківки. Зокрема, земельні питання. Скажімо, депутати продовжують термін оренди у супереч того, що там рекреаційна зона.
Я так розумію, що мова про скандальні землі поблизу озера. Теперішня влада каже, що угода на оренду була укладена за попередньої каденції…
– Так, але ж вже ми продовжували договір оренди землі вже в 2013 році.
То хто ж зараз фактично керує містом?
– Містом керує перший заступник Зіновій Фітель і Свобода, які між собою поділили сфери впливу. Тобто, містом керує людина, яку номінували бізнеструктури і затвердили її у Львові.
Фітель створює проблеми забудівникам і потім береться їх вирішувати за певні відсотки. Так працює схема. Коли прийшла нова команда прокурорів ще за часів Януковича, Фітель скликав усіх забудівників Івано-Франківська і сказав, що з кожного по квоті на квартири для прокурорів. Якщо ні – то ви у чорному списку прокуратури. І був чорний, білий список, і нейтральний. Так працює у нас все.
Тому, що у нас немає чітко виписаних правил гри – ведення бізнесу у тій чи іншій сфері ведення бізнесу. Так само у медицині, освіті…
Якщо у нас не буде єдиних правил гри для усіх, ми нічого не зможемо зробити.
Зараз ви активно працюєте у громадському секторі. Чому знову вирішили вертатимся у політику і обрали УКРОП?
– Ми особисто – я і мій чоловік – вже не хотіли йти у владу. Ми вже вчили англійську мову, хоча не хотіли їхати з Івано-Франківська. Нам нашого вистачить і ми просто визначилися для дітей – я мама трьох дітей. Просто за ці 5 років я зневірилася. Були такі часи, що я вже просто не хотіла йти на сесію міської ради і далі зустрічатися з цими людьми, які нічого не роблять для людей, а тільки для своїх особистих благ. Але коли ми побачили, які гравці сунуться знову, і коли зрозуміли, що може нічого не змінитися, змінили рішення. Де є розвиток, де зміни? За що гинули студенти і гинуть наші хлопці на війні зараз?
Я ніколи не лягала під Пупса і ніколи не ляжу під когось іншого. Я особистість. Я людина, яка сама себе створила, і коли тебе кидають під якісь схеми, мене це обурює, бо я ніколи ні в яких схемах не приймала участі.
Ми з Колковським напевно найбільше постраждали зі свободівців. Тому, що ми пожинали негатив від усієї Свободи. Наша сім’я, коли прийшла у владу, їздила на двох автомобілях, у нас був перспективний бізнес. Але зараз ми їздимо на одному автомобілі. Ми більше віддаємо, ніж брали від тієї влади. Що таке влада – туди мають прийти люди, які готові жертвувати свої ресурси, свій час добробут, знання. Ми від влади абсолютно нічого не взяли, хіба що великий досвід і багаж знань. Я тепер знаю, як можна змінити ці системи, побороти корупцію, як змінити ці неправильні схеми розподілення сфер впливу.
А щодо УКРОПу, то я дивлюся на персоналії, на людей, які йдуть у команді, і я їм вірю. Я їх знаю як мешканців міста, які працювали ще до створення УКРОПу. Знаю їх як професіоналів і чесних людей. Є, безперечно, елементи сумніву, бо ми не знаємо, як буде далі, але надія є. Якщо вона зараз пропаде, буде ще важче. Я дивлюся зараз у масштабах Івано-Франківська. І якщо ми зможемо з командою УКРОПу зробити місто чистим від брудної торгівлі, професійним і перспективним для молоді, аж тоді я зможу сказати, що тут я хочу жити і хочу, щоб жили мої діти.
