Пропонуємо читачам цікаву розмову з Михайлом Мельниковичем, учасником КВН, головним «Батярем» українського шоу-бізнесу, людиною, яка захоплюється подорожами, а також просто щасливим сім’янином. Михайло Мельникович розповів нам багато цікавої інформації про власний шлях у КВН, про те, як улюблені справа переросла у професію. Також поілився з нами особистою інформацією про власну сім’ю і захоплення подорожами.
1.Ви історик за професією. Звідки появилась така любов до гумору? Коли Ви почали займатись КВН: у студентські чи шкільні роки?
Я почав займатись грою КВН в студентські роки, це був 2003, 2004 рік. В школі я був далекий від цього. Створили команду КВН з колєгами в університеті. Студентські роки, гуртожиток, хотіли подуріти… Це було спонтанно.
2.Як так стається, що КВН стає не тільки хобі чи захопленням, а переростає у професію? Як це було у Вашому випадку?
Це має бути внутрішньо. У КВН ти не повинен повторюватись, ти повинен бути різноплановий: ти маєш бути актором, цікаво подавати жарт, ти навіть маєш співати, танцювати – це все має бути поєднано. Коли один раз люди почали сміятись, потім п’ятий, десятий, ти виходиш на сцену – це стає як наркотик і тебе засмоктує… Ти вже шукаєш де ти можеш виступити, задурно чи за гроші. Пізніше улюблена справа тобі приносить ще й гроші, у випадку «Батярів» ще й немалі і це переходить у твою професію. Граєм в КВН ми уже 11 років, а фінансовий прибуток отримуємо 8.
3.Яким, на Вашу думку, повинен бути ідеальний жарт?
Ми зазвичай жартуємо про якісь насущні проблеми, але робимо їх невульгарними. Назва у нас «Батяри», тому буває таке, що думають, що і поведінка в хлопців повинна бути така як у батяр, і жарти, відповідно, нижче пояса. Не переходити межу дуже тяжко, тому що інколи люди самі цього хочуть. Публіка поділяється на види, є різні умови та підходи до неї. Іноді ти бачиш, що потрібно подати інший жарт або подавати той же самий жарт по-іншому.
Сам процес створення жартів є складним. Буває таке, що ти можеш іти по вулиці і тобі в голову лізуть тисячі ідей. І інколи потрібно придумати жарти, сідаєш писати і не можеш. А можемо сісти собі просто, погнати і написати програму на концертний виступ. Коли колектив працює і він в русі, тоді багато матеріалу родиться.
4.Ви неодноразово співпрацювали з всеукраїнськими знаменитостями. Співпраця з ким Вам найбільше запам’яталась?
У 2005 році ми їздили куди тільки могли. Все це було побудовано на ентузіазмі. Щоб кудись їздити треба мати дуже сильну команду, яка складатиметься з акторів, авторів, менеджерів… На той момент, це все перепліталося на моїй особі. Була велика загрузка. Ми об’їздили всю Україну, в той час якраз було дуже багато ліг КВН. 2005-2010 рр. – ми були командою КВН, яка дуже багато їздила по Україні і отримувала багато нагород. Ми тоді знайомились з різними людьми, зав’язувались різні контакти. Співпрацювали з Притулою, Дядьою Жорою, 95 Кварталом та іншими, але це все було побудовано виключно на ентузіазмі. Щоб їздити по Україні, гастролювати та проживати в різних містах, потрібно багато грошей. Виходити на всеукраїнський рівень – нема такого. Тому що нікому не потрібен український гумор. Ти можеш стукати в різні двері, шукати підтримки у відповідних осіб, але таки не отримати її. Творчій людині це тяжко сприйняти. Взагалі україномовних гумористичних проектів дуже мало. Нам не потрібно кудись пропихатись тепер. Ми нормально живемо і заробляємо у рідному місті.
5.Було якесь весілля чи корпоратив, які найбільше залишилися у Вашій пам’яті?
Кожен раз ти щось запам’ятовуєш. Для нас щось таке найбільш пам’ятне, це коли ми були зовсім юні і одного разу грали з 95 Кварталом, вони тоді вже були дуже відомі зірки. Також багато пам’ятних моментів є з Вар’ятами.
6.Бачила Ваші фото у соціальних мережах: Ви любите подорожувати. Що цікавого бачили у різних країнах?
Об’їхав усю Європу, всю шенгенську зону. Найбільш пам’тним було весілля в Ісландії. Кожна країна є цікавою. Мені зазвичай просто цікаво відчути її дух. Я хочу побачити, що люди їдять, як спілкуються, що для них є духовними цінностями. Я, коли приїжджаю, для прикладу в Париж, я не сиджу в центрі, а намагаюсь побувати і на окраїнах, мені хочеться побачити різних французів. Було цікаво у Монакко, там розкіш… Грузія, я уже там був не раз, хочу ще туди поїхати. Для мене подорожі теж уже як хвороба, я мушу кудись їхати. Я розумію, що світ, він такий великий, а життя дуже коротке…
7.КВН, подорожі… які ще у Вас захоплення?
Люблю футбол…
Буває таке, що люблю приїхати до себе в село, в Гошеві, просто на горі походити і це якийсь такий момент віддушини. А там, де Гошівський монастир взагалі відчувається якась легкість… Якщо я змучився, то я просто їду додому…
8.Я читала, що Ви одружений. Скільки у Вас дітей?
Так я одружений. Маю сина Данила, йому 9 років.
9.Що для Вас є справжнім сімейним щастям?
Найголовніше це коли в тебе є людина, яка тебе підтримує і коли ти маєш про кого дбати. Коли є діти – це якісь нереальні відчуття, вони в кожного різні. Тебе тиждень-два не було, а малий тебе чекає…Це щось неймовірне і це по суті неможливо описати словами.
Розмовляла Катерина Волошин