Ось як в Калуші працюють в притулку,маючи державну землю,державне фінансування,зарплати,якого ми роками не можемо добитись,тягнемо все на своїх плечах і на безоплатній основі!
А тут маючи хорошу базу для розвитку притулку на тварин плюють, через невігластво залишають вмирати в муках і складають на купу,як сміття.
Вже пів року пан Войтек фінансово допомагає притулку, запровадив стерилізацію, кожного тижня туди їздив лікар з Франківська, купували матеріали,шланги, все найбільш необхідне, привезли холодильник, возимо м”ясо. А в притулку он що твориться! Тварин ніхто не лікує, бо ветлікар,яка ще й є директором на даний момент, поняття немає як і її це не дуже хвилює.
Від коли їздимо у притулок забрали 29 собак, зараз в нас залишилось 6,деякі були важко хворі і звісно ж не лікувались в притулку! Ніхто не займається прилаштуванням собак! На фото видно,що в цуценят запалі очі та животики, людині,котра має хоч якесь уявлення про ветеринарію зрозуміло, що хвороба супроводжувалась блювотою та поносом,що призвело до обезводнення та виснаження організму! це тривало не день і не два! бідаки дуже відмучилися,можу припустити,що від парвовірусного ентериту! Волонтери,небайдужі жителі міста, добивайтеся, щоб її зняли з посади директора і ветлікаря у притулку!
Притулок для тварин | м.Калуш
вчора о 22:17
Ціна байдужості – як пофігізм забирає життя
Це не фільм жахів, не шкуродерня – це, на превеликий жаль, реалії нашого притулку для тварин. Лише за тиждень там загинуло 12 собак, за останні місяці – кілька десятків, і справа аж ніяк не у їх похилому віці.
Однак працівники закладу із своїми обов’язками загалом справляються: тваринам варяться каші у великих каструлях, ці каструлі залишаються і тварини мають до них вільний доступ, тож їдять усі, коли захочуть, і як захочуть. Вольєри вичищаються, на час прибирання собаки звідти випускаються поганяти на огородженій території. Тварини, що знаходяться поза вольєрами за територію не виходять – їм добре живеться, і нема чого тікати. Краще, ніж сільським родичам, які все життя топчуться на ланці чи носа не потикають за решітку загону. Що радує – майже всі стерилізовані. Чого майже? А от звідси детальніше.
Із 2012 року притулком опікується КП «Екосервіс». 2015 року на території нарешті з’явився ліхтар (хоча мало би бути три) і обладнали вагончик, де є світло, підведена вода, де проводяться оперативні втручання – коли, звичайно, ветеринар, яку приставив на притулок КП «Екосервіс», зволить вийти на роботу. Не на 10.00 згідно гарної таблички, прикріпленої на вагончику, не із понеділка по п’ятницю, а коли заманеться, на 12.00 чи на 15.00 – раз на раз не трапляється. Про обхід собак, перевірку, чи всі живі-здорові – особливо цуценята, мова і не іде. Собаки блохасті, в кліщах, із глистами, адже це все потребує роботи, хоча би до 17.00, як знов-таки гордо проголошує та сама блискуча синенька табличка.
Напевне, ветеринарові невідомо, що цуценята особливо схильні до вірусних хвороб, особливо на обмеженій території у великому скупченні тварин. І вони навіть заражають одне одного, і для таких малих ці віруси часто стають останніми хворобами у їх і без того короткому житті. Звичайно, провакцинувати собаку важко, важко попросити допомоги у працівників, важко замовити ліки, дати їх тваринам. А нащо – менше собак, менше роботи. От і виходить, що останніх знаходять у будках чи кущах тоді, коли їм уже нічого не потрібно. І виставляють на стіни, певно, милуючись результатами своєї бездіяльності, нехлюйства, пофігізму – називайте як хочете, бо навіть поховати вчасно – плювати вони хотіли. А люди будують вольєри, за свій великий кошт, огороджують територію, а не просто підкидають тварин і все, а дійсно вірять, що залишають їх під наглядом. Так, під наглядом, волонтерів і працівників, які лікують рани, перев’язують їх, женуть глистів, бліх і кліщів, помічають щось не те із собаками, і під нагайкою примушують ветеринара хоч щось робити. І в той же час часто трупи встигають раптом кудись зникати – совість мучає чи в чому причина?
Але от знов у чому штука – на відміну від декотрих, волонтерам не платять. Все робиться на чистому ентузіазмі і з великої любові до тварин. І такими темпами вони скоро «перекваліфікуються» у лікарів – потреба змусить. Риторично – на який чорт притулку «спеціаліст», із якої толку – нуль? Зверніть увагу – мова не про щось надзвичайне, а елементарний догляд і елементарні процедури! Про більше вже і не сміємо мріяти…
В місті діє стерилізація тварин – знову ж таки, це виключно заслуга пари-трійки волонтерів, бо ветеринар і КП «Екосервіс» вважать нижче своєї гідності займатися такими прозаїчними аспектами життя. На папері у нас все є і все чудово, на ділі ж – штиль. Попони – та нащо їх шити, чи ще купляти, як і замовляти комірці, щоб собаки не розлизувалися? Можна ж різати і повторно, доколювати наркоз як заманеться. Підстилки, обробка ран, антибіотики? Та годі вам, і так зійде! А, може, то і на краще, бо все-таки інколи в «Екосервісу» просинається сумління і вони везуть псів. У мішках, прив’язаних до велосипедів – бензину ж жаль. В такому випадку краще вже нічого не робити. Що дуже добре виходить у ветлікаря. Отак і живемо.
І як у місті із чисельністю населення більше 60 000, де у кожної другої сім‘ї є домашній улюбленець, немає нормальної ветклініки із хоча би базовим технічним забезпеченням для діагностики і кваліфікованих ветлікарів?
{gallery}3{/gallery}
