Вже доволі довго в Україні говорять про децентралізацію влади. Відтак Президент планує ліквідувати обласні та районні адміністрації, замінивши ці структури посадами своїх представників
, а також виконавчими комітетами місцевих рад, яким і буде делеговано основні функції державної влади на місцях. Уже завтра, 26 червня 2014 р., у Верховній Раді зареєструють даний законопроект.
Тож про те, чи вартує «сумувати» за структурами, котрі, скоріше за все, залишаться в минулому (підсумовуючи виконану роботу), та про інші наболілі речі «Франківчани» спілкувались з жителями центру Прикарпаття:
1. Як ви оцінюєте роботу обласної адміністрації та міської ради?
2. Чи потрібні нові політичні партії та лідери на Прикарпатті?
3. Як змінилось ваше ставлення до політичних сил, котрі донедавна займали в рейтингах перші позиції (“Батьківщина”, “Свобода”, “ПР”)?
Марія Трофімчук, пенсіонер
1. Я уже доволі довго проживаю на території Івано-Франківська (понад 30 років) і бачила різне. Однак в умовах сьогодення усе мало кардинально змінитись, адже Революція гідності починалась саме через це. Однак суттєвих змін в роботі як міської ради, так і обласної адміністрації я не бачу. Для мене це люди, які перш за все задовольняють свої бажання і амбіції, забуваючи, що мають бути слугами народу…
Ніякої поваги, постійно сперечаються щодо проблеми доріг і пільговиків. Я уже 25 років на пенсії, однак жодного разу не скористалась цим «привілеєм» в громадському транспорті. Нехай їм буде соромно за те, що роздувають скандали навколо мізерних проблем, забуваючи, що в країні вбивають людей…
2.Я дуже уважно спостерігаю за молоддю нашого краю. Здається, хотіли змін, оновлення, але зараз своїми вчинками роблять протилежне. (Доказ цьому – нещодавні місцеві довибори)Це й не тільки молоді стосується. Особисто я виступаю за те, аби повністю оновити «обличчя» нашої влади. Склалось так, що до цього у нас був культ «вождя», як в Радянському Союзі. І заперечувати тут немає сенсу.
Тому очікую, що мої внуки відчують оте реальне оновлення і зможуть гідно та правильно жити в новій Україні. І це насамперед залежить від нашого ставлення до тих, кого робимо менеджерами держави: нардепами, головами сільських рад, мерами і т.д.
3. Знаєте, проживши довгий вік і маючи чітку позицію в житті, я наразі розгубилась щодо того, кому віддати пріоритет і кого критикувати чи осуджувати. Звісно, у тому свавіллі , котре розвивається зараз, винні абсолютно всі ті, хто мав бодай мізерне відношення до влади.
«Свободівці», на яких я покладала великі надії, виявились абсолютними популістами. Щодо «Батьківщини», то вона вже давно не та, якою була до ув’язнення Тимошенко. «Партія регіонів» однозначно відійшла в історію, залишивши негативний відбиток. Якраз вимальовується шанс для новачків. Надіюсь, що усі вчасно прокинуться і зрозуміють, що не все те золото, що блистить і старі заангажовані політичні сили нічого нового в нову державу не принесуть.
Бумбар Юлія, студент
1. А ніяк. Щось ніби вирішують, для чогось наче збираються. В результаті – лобіювання інтересів окремих осіб та наповнення власної кишені.
2. Коли говорять про люстрацію і нові обличчя мене пробирає страх. Від старих політиків радянського зразку вже всі втомилися, але і нові обличчя занадто недосвідчені. Має бути якась золота середина. Зміни однозначно потрібні, але не кардинальні. Хай новачки поступово вливаються в політичне русло, набираються досвіду, скидають пір’ячко. А далі буде видно.
3. Я ніколи не була прихильницею будь-якої партії. Всі вони для мене – кодло змій, які прагнуть лише власної вигоди і живуть виключно своїми інтересами.
Про “ПР” багато говорити не треба, тут і так все ясно. «Свобода» мала підтримку лише в період національної кризи. Потрапивши до ВР, вони трохи підняли бучу. Тоді великою популярністю користувалася орлиця Ірина Фаріон, зі своїми гострослівними виступами на рахунок української мови; також Тягнибок зі схожими надемоційними промовами…
Але, коли бандитську хунту було скинуто, “Свобода” стала, м’яко кажучи, непотрібною. Також авторитет партії значно підірвав її лідер своїми сумнозвісними переговорами з Януковичем та свистаннями зі сцени.
“Батьківщина”, себто Біле Братство, на мою думку, нічим не відрізняється від “ПР”. Просто ззовні вони білі і пухнасті. Гарне маскування – запорука політичного успіху. Але тепер більшість їхніх фанатиків прозріло. Тож, думаю, і їхня finita не за горами.
Ольга Кулинич, випускниця Івано-Франківського Національного медичного університету
1. Роботу вищезгаданих структур я оцінюю явно не на «відмінно». При звертанні до працівників за відповідними запитаннями чи потрібною інформацією, ті неохоче надають допомогу, або й взагалі вдають, наче ти не існуєш. Обідня перерва триває невизначений термін, робочий час теж не зрозуміло в якій годині починається і закінчується. В тих закладах тільки охоронці виконують свою роботу бездоганно.
2.Ні, не потрібні. І тих, що є, – забагато.
3. Ставлення до партій як було нейтральне, так і надалі залишається таким. Оскільки на даний період часу при владі ті самі особи – важко сказати про їхні високі рейтинги, люди зневірились у більшості політичних сил. На мій погляд, країні потрібні люди безпартійні, які б мали належну освіту, без прагнень масової наживи. Або принаймні скоротити загальну чисельність усіх українських партій до, скажімо, чотирьох.
Продовження матеріалу – 26 червня 2014 року.
