Пропонуємо читачам цікаву розмову з фотографом Сергієм Горічком. Зважаючи на професію, Сергій Горічок у своєму житті бачив різних людей, різні емоції,різні історії, цікавою є його думка про те, чи є щось спільне між людьми. Він поділився з нами інформацією про те як його захоплення переросло у професію, чи впливає настрій фотографа на результат його праці та що є найважливішим у фотографії; розповів скільки часу займається улюбленою справою та який жанр фотографії йому найбільше імпонує.
1.Коли Ви вперше зрозуміли, що фотоапарат – це Ваше… Як це було? Це захоплення, яке переросло у професію?
Почав фотографувати працюючи на посаді завідувача фотолабораторії криміналістичного центру Юридичного інституту. Це було для мене хобі, яке з часом переросло у спосіб життя.
2.Скільки часу Ви уже професійно займаєтесь улюбленою справою?
Першу «дзеркалку» я придбав у 2010 році, з тиждень до Нового року, саме тоді й почалося моє знайомство з фотографією, яке через два роки переросло в любов до професії фотографа.
3.Який жанр фотографії Вам найбільше імпонує?
Портрет – мій улюблений жанр фотографії! Людське обличчя є дуже цікавим, у ньому відбивається світло і тінь душі. Життя залишає на ньому свій відбиток досвіду. Кожне обличчя по-своєму неповторне.
4. Чи впливає настрій фотографа на результат його праці?
Звичайно, впливає. Тому настроюю себе завжди на позитив перед зйомками. Робота повинна приносити задоволення. Саме тоді вона перестає бути просто роботою, а стає твоїм способом життя.
5.Що для Вас важливіше у фотографії: порив емоцій чи точність, чіткість, техніка?
Важливим є все з переліченого. Та найважливішою для мене у фотографії є сама людина, її щирість.
6.Як Вам вдається налаштувати людей, яких знімаєте, на потрібний лад, необхідну емоцію? Чи є якісь особливі прийоми?
Все дуже просто! У мене чорний пояс по заспокоюванню та налаштуванню на фотозйомку людей! Та-Та-Та-Дааааам!!! =))) Жарт, але щоб дізнатися як я це роблю, приходьте на фотосесію!
7. Ви бачили різних людей, різні емоції,різні історії. Що є спільного між людьми?
Здебільшого я маю справу з портретом. Обличчя мінливе. Цікаво і не легко фотографувати портрет: зловити характер людини в міміці, погляді, емоційному посилі. Важливо, щоб портрет був щирим, без штучного позування… Не рідко, перед фотокамерою, людина такою буває тільки мить. Спільним у людей є те, що кожен з нас носить «маску» (а інколи й декілька одночасно), за якою намагається сховати себе справжнього та свій внутрішній світ, бо він часто не співпадає із зовнішністю. Я намагаюся не просто зняти маски, а показати глибину душі, проявити те, про що часто людина й сама не здогадується
.
Розмовляла Катерина Волошин