«Я ніколи нічим особливо не відрізнялась від інших» – розповідає про себе Оксана Парцей, яка є талановитим художником та іконописцем. Пропонуємо Вам цікаву розмову з незвичайною дівчиною, яка має великий Божий дар…
У Вас цікава професія: Ви художник та іконописець. Як сталося, що Ви вибрали саме цю спеціальність і почали займатись такою особливою роботою?
Після того як отримала медичну освіту, я пропрацювала в медичному закладі один рік. В один момент я просто вирішила, що мене тягне до чогось більш душевного, красивого, мені захотілось спробувати себе як художника, адже я колись в дитинстві завжди малювала, мені повсякчас хотілось зробити щось красиве своїми руками.
Я обрала свою другу професію вже у старшому, свідомому віці, мені був 21 рік. Я знала куди і чому я йду, це був мій свідомий вибір. Для мене основним було навчитись чогось нового. Я отримувала безмежне задоволення від навчання. Крім іконопису, я ходила на додаткові заняття графіки та скульптури.
На 3-му курсі я обрала для себе іконопис. Відверто скажу, що довго вагалась, бо мені цікавими виявились всі спеціальності, хотілось перейняти якомога більше досвіду. Проте я якось відчула цей поклик душі і можливо навіть ця спеціальність мене сама вибрала…. Нас навчали візантійської техніки техніки живопису, якою користувалися майстри ХVI-XVIIІ століття, що ще більш наближувало до сакрального. Коли я почала працювати над першими іконами я зрозуміла, що вибір правильний і це моє.
Чи обумовлювався Ваш вибір якимись мріями чи захопленнями дитинства? Чи Ви думали, що в майбутньому будете художником й іконописцем?
Я пригадую такі моменти свого дитинства, коли я заходила до церкви і бачила розписи… Мені здавалося, що це просто нереально зробити. Я ніколи не могла повірити, що я вже у свідомому віці зможу так само працювати. Це моє дитяче захоплення красою храму я пам’ятаю і зараз…
Писати ікони – це особливо значимо… Звідки Ви черпаєте натхнення?
Для того, щоб працювати над іконою потрібна духовна сила. Можливо, це голосно сказано, але я практикуюча християнка. Я працюю над своїм духовним життям: молюся, ходжу до церкви, іду в прощі. Насправді, це є щось всередині. Просто так малювати ікони ти не зможеш. Сам мазок буде лягати не так, якщо ти не відчуватимеш бажання до праці. Якщо ти робиш щось з любов’ю, то це завжди помітно…
Малюючи картину чи пишучи ікону, Ви розповідаєте певну історію… Як ставитесь до того, що глядач може по-іншому прочитати Ваш твір?
Мені як митцю дуже цікаво, яке бачення в людей моєї творчості. Навіть якщо воно не співпадає з моїм, мене це зовсім не ображає, навпаки, це розвиває моє світосприйняття. Ті думки і переживання які я вкладаю у власні твори є інтимними, і не кожен глядач, може їх розшифрувати.
Скільки часу займає процес підготовки і написання ікони?
Насправді, це займає багато часу, якщо брати візантійський живопис. Написання ікони починається із підготовки дошки. Сам митець підготовляє левкас, по якому можна писати ікону. В цей час, коли ти починаєш працювати над іконою, коли ти особисто підготовляєш основу, щоб вона була міцна і трималася, коли від санкіру до завершальних штрихів випрацьовуєш кожен елемент, ти наче розмовляєш з нею, ти відчуваєш якусь духовну єдність, адже ти її створюєш і піклуєшся про неї як про свою дитину. В залежності від розміру і складності, процес підготовки і написання ікони займає кілька місяців.
Чи є у Вас свої улюблені роботи як художника та іконописця?
Я, як художник, дуже до себе вимоглива, мені ще є куди рости і розвиватись.
Щодо ікони, я не оцінюю її як мистецьку роботу, в першу чергу це для мене духовний твір. Особливо мені запам’яталась праця на дипломною “Богородиця Одигітрія”, я з великою духовною наснагою працювала над нею.
На Вашу думку, мистецтво повинно бути строгим чи більш вільним, нестримним?
Дуже хочеться віднайти свою манеру письма, відійти від певних канонів. Кожен художник прагне мати свій стиль, щоб його могли ідентифікувати по ньому.
Розмовляла Катерина Волошин
Пропонуємо Вашій увазі декілька духовних творів Оксани Парцей
{gallery}12{/gallery}
