Генеральна Асамблея ООН оголосила 3 грудня міжнародним днем інвалідів. Дотримання прав та участь людей з інвалідністю у житті суспільства – це головна мета, заради якої цей день був проголошений.
В Україні є багато людей з інвалідністю, які не живуть повноцінно саме через те, що не мають для цього необхідних умов, скажімо, таких, які є у європейців. Проте зрозуміти їх здоровим людям не так легко, у нас немає тих проблем, з якими стикаються вони.
Інвалідність – це ще не вирок у житті. Практика свідчить, що люди з інвалідністю можуть бути повноцінними членами суспільства і абсолютно нічим не відрізнятися від повністю здорових людей. Про це переконливо свідчить людина з інвалідністю – Микола Макар.Він є щасливим сім’янином працює, займається громадською діяльністю, пов’язаною з захистом прав людей з інвалідністю. Розповідає, що розпочав займатися нею ще у 1998 році, поштовхом для цього стала поїздка до Бельгії, коли він побачив, що там люди з інвалідністю живуть повноцінним життям.
«Основна моя діяльність полягає в тому, щоб забезпечити доступність для людей з інвалідністю до об’єктів громадського чи соціального призначення. Доступність ця полягає не тільки в фізичному плані, але в наданні необхідних послуг. В принципі законодавча база в нас досить велика і законів в нас дуже багато, але вони по суті не виконуються. Я розумію, що їх реалізація залежить від громадських організацій, а також від самих людей з інвалідністю. Можу з власного досвіду сказати, що там, де є активні громадські організації, там і влада йде на зустріч громаді. У нас в Україні є багато випадків, коли все-таки люди з інвалідністю добиваються реалізації своїх прав, тобто якщо ти будеш стукати, то рано чи пізно тобі обов’язково відкриють. В цьому плані це і є моєю основною діяльністю. Звичайно, не все так просто, адже навіть будинки чи якісь магазини є непристосованими для людей з інвалідністю. Це відбувається, мабуть, тому, що нас по суті не бачать на вулиці, основна маса сидить вдома» – розповідає Микола Макар.
Незважаючи на обставини, які склалися в його житті, Микола Макар не опускає руки, вірить в себе і в те, що він робить, залишатися повністю щасливою людиною:
«В першу чергу потрібно повірити в себе, ставити цілі і маленькими кроками до них йти. Якщо ти собі ставиш мету в житті – тоді тобі сам Бог допомагає в цьому напрямку: тобі на життєвому шляху постійно зустрічатимуться добрі люди. Якщо ти будеш щось робити, то до тебе люди потягнуться. Мене завжди підтримували добрі люди. Мені завжди везло і везе, і дай Бог, везтиме на таких людей».
