Це не було моєю мрією  

  Бути поліцейською – не було мрією мого дитинства. Піти служити до лав поліції мені порадив мій батько. Одного разу, почувши про набір, він подзвонив мені і сказав, що я повинна спробувати себе, адже це абсолютно нове,  незвичне та протилежне міліції, що вже існувала. Та й мій характер, сила духу та фізична підготовка мені допоможуть у роботі.

Людмила Мілевська

  До цього я працювала у юридичному відділі одного з банків. Я ще з дитинства хотіла стати юристом-адвокатом. Але, пропрацювавши у цій сфері, зрозуміла, що це надто нудно, нецікаво та й взагалі, якщо чесно, я не любила свою роботу.

  Тому й ідея про поліцію мені сподобалась. Вже  з першого дня появи поліції – я на службі. І вважаю, що тут не складніше, ніж в інших сферах. Усюди є свої нюанси та труднощі. Адже шахтарі, пожежники, медики, продавці чи вихователі у дитячих садочках працюють не менше, ніж я.

  Та й легше працювати, коли знаєш, що рідні та близькі, мій чоловік – у всьому мене підтримують. Вони поважають мій вибір.

 НА РОБОТІ Я НЕ ЖІНКА – Я ПРАЦІВНИК ПОЛІЦІЇ

  У нас на роботі існує чітка гендерна рівність. Одягнувши уніформу – ми перестаємо ділитись на чоловіків та жінок, на службі всі рівні та однаково відповідальні.  А що стосується моїх зовнішніх даних, то для мене не дозволені та не прийнятні будь-які прояви симпатії в мій бік від чоловіків на службі чи цивільних на вулиці. Я дала чітко зрозуміти, що не люблю таке. З першого дня роботи не дозволяю жодних залицянь, компліментів чи особливого ставлення до себе. Все тільки в межах робочих стосунків.

 Мені не потрібна зайва увага – я щаслива мама та дружина

   Що стосується уваги ЗМІ та соцмереж – то мені це не лестить! Я прийшла служити, а не на кастинг якийсь для конкурсу краси! Наша робота дуже небезпечна і відповідальна і я це реально розумію. У мене є сім’я і маленька донечка. На службі я думаю про те, що мене чекають вдома і я не маю права не повернутися. Доводити щось комусь немає сенсу.

Людмила Мілевська

   Я живу своїм життям, яким задоволена, займаюся улюбленою справою, маю кохану сім’ю, я люблю і мене люблять! Що ще треба ?! Мені нічого, у мене все є!)

 Моя зовнішність – моя заслуга

    Щодо фігури, то я скажу так — це результат моєї тяжкої праці, в себе я вкладаю дуже багато сил і часу! Моя фігура не від природи така і я не чаклунка, яка може їсти смажену картоплю запиваючи майонезом (сміється – прим.ред.) Ні, я намагаюся харчуватися правильно і дуже мало. І хто б що не говорив про дієти, але найкраща дієта — це «зашити рот». Сумно, але факт!

Людмила Мілевська

  У зал, до поліції, я ходила 4 рази на тиждень, зараз менше, але займаюся більше вдома. 4 км пробіжка — без обговорень: хочеться чи не хочеться, дощ чи мороз! Ось і весь секрет! Вільний від роботи час ми з родиною проводимо дуже активно: я і донечка дуже любимо кінний спорт. Раз на тиждень ми обов’язково виїжджаємо відпочивати  за місто.

 ДИВАКУВАТІ ВИПАДКИ – НЕ РІДКІСТЬ

  На роботі буває величезна кількість безглуздих і дивних викликів. Наприклад, коли мама викликала наряд поліції додому, тому що її дочки зламали сторінку в контакті.

  Та й нещодавно викликали  наряд, коли людина без певного місця проживання застрягла головою в сміттєвому баку. Ще є виклики  до людей, які голими розгулюють вулицями Києва. Це взагалі стандартна ситуація, майже через день таке відбувається, вже й не смішно.

 Ми змінемо країну на краще

   Іванофранківчанам, які вступили до лав нової поліції, хочу сказати, що не зважаючи хто і що говорить — ви повинні розуміти, що це ми будуємо нову країну, нам і нашим дітям в ній жити. Разом ми зможемо зробити багато хороших справ. І через якийсь час, завдяки спільним зусиллям, служити в поліції буде дуже престижно! Люди вірять у нас і ми повинні виправдати всі надії! Не забувайте з якою метою ми всі прийшли на службу і у нас все вдасться!

Людмила Мілевська