Іноді навіть нетривала поїздка перетворюється на справжнісінькі муки. Слабкість, запаморочення, головний біль, важкість у шлунку, нудота і блювання викликають одну-єдину думку: “Швидше б доїхати!”.
Закачування не хвороба, а порушення самопочуття при дії на людину механічних та оптокінетичних подразнень під час переміщень у просторі. Цей стан називається кінетоз – від гр. “пов’язаний із пересуванням”.
Часто від цієї проблеми страждають малі діти. Іноді вони її “переростають”.
Та за статистикою: від закачування страждає майже 70 відсотків дорослих.
На думку медиків, проблема в недорозвитку вегетативної нервової системи. Вестибулярний апарат не справляється з функціями рівноваги і людину закачує, бо мозок і тіло не можуть скоординуватися між собою. Коли ми йдемо пішки, в головний мозок надходять потрібні сигнали, а коли їдемо в машині, зір повідомляє, що організм рухається, а вестибулярний апарат запевняє, що ні. “Конфлікт” надходить у мозок і викликає закачування. Сидіти, коли автомобіль у русі, важко малим дзигам.
Існують спеціальні пігулки від закачування, але побічних ефектів від них більше, ніж користі. Що робити? Ось кілька порад.
Обирайте місце спереду.
Ніколи не сідайте проти руху – спиною до водія.
Фіксуйте погляд на певній віддаленій точці обрію – мозок заспокоїться, і нудота мине.
Не подорожуйте на голодний шлунок, хоча переїдати теж не варто.
Пийте воду: часто і маленькими ковточками.
Тримайте в роті льодяник, смокчіть шматочок лимона чи імбиру, капніть на язик крапельку ефірної олії м’яти перцевої.
Не читайте в дорозі, краще заплющте очі й подрімайте.
Якщо занудило, а під рукою нічогісінько – постійно робіть ковтальні рухи і глибоко дихайте.
І ще, кажуть, організм можна тренувати на гойдалці. Спробуйте!
