«Бути учителем, але залишатися учнем» — одне з незмінних життєвих кред Іллі Дмитровича. Людини, надзвичайно багатої у всіх тлумаченнях. Але найбільше — душею і словом. Він не любить слів «професор» і «мільйонер», хоча здобув не один науковий титул і заснував немало успішних підприємств. «Сім’я — цінність вартістю життя» — незмінна догма, яка трансформується у його щастя, що окрилює і заряджає. Після низки проб, експериментів і помилок, зрозумів: на будь-яку ідею є всі «запчастини» Всесвіту, варто лише зробити перший крок. Яким він був — читайте у відвертій і філософській бесіді «без краватки».
Досьє
Ілля Дмитрович Шутак. 55 років. Доктор юридичних наук, професор університету права ім. Короля Данила Галицького, політолог, засновник ТзОВ «Памібро» та інших успішних підприємств. Одружений. Батько п’ятьох дітей і дідусь чотирьох онуків.
Про дитинство
― Це період вашого життя, коли ви пройшли такі випробування, яких би вистачило на тисячу людей. Попри це, називаєте себе улюбленцем долі.
Так, адже Бог поклав ці випробування саме на мене, отже, довірив щось мені. Дитинство було складним: нас 13-х виховувала лише мати, яка хворіла. Батько помер. У 7 років мене віддали в найми, господарі виявилися нестерпними. Після 4-х років знущань втік у ліс, узявши з собою лише книги. Збудував на дереві «хатину» з хвої, познаходив у закинутих будинках якийсь одяг. Так прожив 4 місяці. Вдень — читав, а вночі — виходив із своєї засідки. Всі ці спогади досі є в моєму щоденнику, який, до речі, з 8-ми років заповнюю без пропусків.
Про життєві принципи
― Навіть сьогодні, маючи за плечима успішні бізнеси і наукові звання, ви продовжуєте спати по 4 години на добу. Вже просто не можете зупинитися?
Я людина системна і дуже дисциплінована. Щоранку прокидаюся о 5:45. Так мене навчила покійна бабуся, вона казала: «Чоловік має спати не більше 4-х годин на добу, адже сон розлінює людину і перетворює її в тварину». Вона щоранку будила мене зі словами: «Ти зробиш один крок від ліжка і вже будеш попереду тих, хто ще спить».
— А як загалом проходить ваш день?
Прокидаюся, випиваю натще 350 г води з харчовою содою, роблю зарядку — 40-45 хв., після чого приймаю контрастний душ. Не пропускаю молитви. Коли є в місті, то везу дітей на навчання, молодшу доньку — в садок. Після чого їду на роботу в університет. Часто буваю у Львові, викладаю в одному з львівських ВНЗ. Дорогою заїжджаю на своє підприємство (ТзОВ «Памібро» у смт. Брошнів-Осада — авт.). Крім того, читаю лекції у багатьох закордонних ВНЗ.
Про науку
— Ви досить заможна людина. Що вас мотивує займатися наукою?
Це і є основна моя праця. А бізнес — це навіть не хобі, а те, чим мушу займатися як батько 5-х дітей і дідусь. На жаль, наука в Україні поки не приносить більш-менш гідного заробітку. Тут не роблю кар’єру, відмовляюся від високих «наукових» посад: свого часу не прийняв пропозицію бути ректором Юридичного інституту від Прикарпатського.
― Не думали відкрити власну школу? ВНЗ?
Мене і так надто часто запрошують з лекціями у відомі міста різних країн: Еденбург, Дубаї, Верона, Трієста, Відень, Петербург… Нещодавно виступав у трьох польських ВНЗ, після чого отримав потрійну пропозицію на постійну роботу.
Про бізнес
― Ви почали працювати з семи років, у 15 уже були бригадиром. А коли заробили свої перші серйозні гроші?
Влітку після 8-го класу подався на південь: заскочив у кузов машини, що везла зерно в Херсонську область. Там починав пастухом, трактористом, бригадиром, був навіть директором районного Будинку культури… До речі, завдяки хорошим вокальніим даним отримав запрошення навчатися в Італії, але мати зі словами: «Лицедіїв у нашій сім’ї не буде» — заборонила це мені. Професія артиста колись вважалася низькою.
Я ніколи не мріяв про гроші і звання. І сьогодні про це не мрію. Те, що маю зараз, — це крапля того, що мав у 90-ті. Тоді мої підлеглі не встигали перераховувати нові купюри. Заробляв на виробництві фотошпалер. Шалений попит приносив щомісяця колосальний дохід — сотні тисяч доларів.
— Що було найважчим для вас у бізнесі?
Гроші. Випробування шаленими сумами. Коли мав їх у своїй кишені, згадував слова бабусі: «Чим більше в людини грошей, тим менше чеснот».
— Середній показник заробітної плати у працівників «Памібро» найвищий на Прикарпатті. Що вимагаєте взамін?
Робити свою справу з любов’ю, викладатися на 1000% і дотримуватися правил, які діють на підприємстві. У нас немає спізнень, навіть на хвилину. Якщо таке трапляється, того ж дня цю людину «просять піти». Заборонено палити на території заводу, ігнорування цього правила — не лише звільнення, але й порушення кримінальної справи. Заборонено говорити в робочий час по телефону, якщо це не входить у функціональні обов’язки працівника. Категорично суперечать кодексу корпоративної етики «плітки». Але і я, як керівник, чітко дотримуюся своїх зобов’язань: за 18 років роботи заводу ми не затримали заробітну плану ні на годину.
Про сім’ю
— Ви із захопленням розповідаєте про свою дружину. При першому ж знайомстві зрозуміли, що це ваша жінка?
Дружина — калушанка, ми познайомилися, коли я співпрацював з «Оріаною». Саме дружина переконала мене переїхати на Західну Україну. Вона справжній патріот свого краю.
Вас це здивує, але я одружувався на ній з розрахунку. Вчені дослідили: зі 100% таких шлюбів, 99% — успішні. Розрахунок для мене — це не гроші, адже тоді я був дуже багатою людиною. Я шукав жінку, яка матиме схожі цінності до моїх. Сімейні.
— Дружина також займається бізнесом?
Вона більш творча. Моделює одяг, поки це лише хобі. Шиє діткам, племінникам. У кожному нашому помешканні є її майстерня, до речі, одна з найбільших кімнат у домі.
― Чи часто проводите час лише удвох?
П’ятниця — наш день. Їдемо на одну з дач і на цілу добу залишаємося лише удвох. Насолоджуємося одне одним, разом готуємо їсти.
― У вашій родині всі старожили. Що ж було секретом їхнього довголіття?
Свій рід знаю з XIV століття. Мої предки-знахарі добре розумілися на травах. Прадід прожив до 117 років. Ці знання від бабці передалися й мені. У Карпатах навіть викупив ділянку землі, на якій збираю трави. За всіма правилами роблю це до сходу сонця, адже лікарські рослини шукають не очі, а інтуїція. Від них іде особлива енергетика. В дитинстві був заговорений за старослов’янськими традиціями, тому знаю: проживу більше 120 років.
Юлія КАНЮС
