Пройшов шлях від торгового агента до керівника ключовий компанії в FMCG-холдингу. Почавши з одного магазину в Івано-Франківську, вибудував мережу гастромаркетів, європейську за своїми цінностями, підходами до роботи і зовнішнім виглядом. Логотип WINETIME і фірмову «лисичку» можна зустріти по всій країні, від Львова до Запоріжжя.
1.Сергію, мало хто знає, що мережа WINETIME розпочала свій розвиток з Івано-Франківська. Розкажіть, будь ласка, чому саме з Прикарпаття і чому Ви вирішили заснувати саме такий вид бізнесу?
У проекту WINETIME – давня історія. Він виник як побічний напрямок мережі «ДЦ», з якої і починався «Аснова Холдинг».
У 2005-му на український ринок зайшла компанія Watsons – найбільший азіатський рітейлер побутової хімії, з божевільними грошима і можливостями. Конкурувати в майбутньому з ним було б убивчо важко. Акціонери холдингу продали «ДЦ», таким чином, отримавши не конкурента, а міжнародного партнера з величезним досвідом. Але ностальгія за «ДЦ» і рітейлом, як витоком Холдингу, залишилася. Акціонери затвердили концепцію, імідж і назву – WINETIME.
Перший магазин я відкрив у Івано-Франківську навесні 2010 року. Буквально, через кілька місяців з розривом в один день, другий і третій, в Чернівцях і Тернополі, тому, цілком ймовірно, що першим магазином міг стати чернівецький чи тернопільський.
В Івано-Франківську живу я, тому пошук ідеального місця під магазин відбувався трохи швидше, ніж у решті регіонів. Наприклад, у Львові приміщення шукали десь півтора роки, особливості архітектури і містобудування дали своє.
2. Сергію, у чом секрет Вашого успіху?
Я вважаю, що успіх будь-якого бізнесу чи успіх будь-якого керівника залежить лише від трьох речей: правильні люди, правильна мотивація та правильно поставлені цілі.
3. В асортименті продукції гастромаркетів переважає вино іноземного виробництва, чому? Ви не робите акцент на вітчизняному виробнику?
Щоб потрапити на полицю наших магазинів, є один дуже важливий критерій – це якість продукту. Усі вина, які представлені у WINETIME, проходять відбір дипломованих сомельє, є, звісно, мінімальні стандарти якості, нижче
яких ми навіть не розглядаємо, співвідношення ціни-якості, питань логістики та іншого. На жаль, серед українських понад 200 виробників вина лише кілька відповідають європейському рівню.
4. Ви говорите, що місія вашої компанії – це навчити українців європейського стилю споживання вина, навіть школа сомельє функціонує. Настільки сильна різниця між українцями і європейцями у плані споживання вина та в чому вона найбільш помітна?
Оскільки в Україні вино сприймається як алкоголь, а європейці ж вважають вино продуктом харчування, то це й диктує певні культурні особливості. В своїй роботі ми намагаємось показати, що «вино»- це не лише напій, а це й правильна гастрономічна пара, а також відповідна атмосфера, адже при різних обставинах і різному поєднанні зі стравами вино може смакувати абсолютно по-різному.
5. Чим іще Ви плануєте здивувати покупців?
Яке ж це буде здивування, якщо про нього уже будуть знати? Нехай це буде краще несподіванкою.
6. Куди рухається українське виноградарство загалом? Споживачу чекати спаду чи розвитку цієї галузі?
Я думаю, галузь буде лише розвиватися, і на це є об’єктивні причини. В Україні є багато ентузіастів, які інвестують у виноробство – і на Закарпатті, і в Одеській області, і навіть на Херсонщині. Подивіться на Івана
Плачкова, власника марки «Колоніст», який запустив виробництво європейського рівня. Іван Васильович, до речі, був на відкритті першого магазину WINETIME у Івано-Франківську, це один з наших друзів та партнерів.
7. Сергію, зараз країна переживає перехідний період у всіх сферах економіки. Реформи торкнулися і галузі, в якій Ви працюєте. На вашу думку, держава допомагає, чи навпаки заважає виробникам та продавцям алкогольної продукції?
На жаль, підходи стосовно сприяння розвитку підприємництва та покращення інвестиційного клімату в Україні у нашої держави поки що не змінились. Ми вирішуємо поточні питання та проблеми, але не дивимось у майбутнє. Що це означає для виробників, наприклад? Для того, щоб виробник вина міг продати свою продукцію супермаркету, маленькому магазину чи ресторану, у нього повинна бути оптова ліцензія на продаж алкоголю. Ціна питання 500 000 грн. на рік. Так, великим горілчаним виробникам чи виноробням з потужностями 20-25 мільйонів пляшок на рік – це не гроші, але для малих виробників – це сума не підйомна. На скільки мені відомо, цю планку хочуть підняти до 2 500 000 грн, законопроект розроблений.
Для продавців алкогольної продукції ввели два нові акцизи, це 10% акцизу на імпорт, а також 5% акцизу на продаж кінцевому споживачеві.
8. Ваше ставлення до підняття цін на алкоголь, які запроваджені в два етапи – з 1 липня і 1 вересня цього року?
Я до цього ставлюсь двояко. З однієї сторони, це сприяє тому, що найдешевший алкоголь сумнівної якості вирівнюється в ціні з дорожчим і якіснішим, і, звісно, споживачі переключаються з гіршої якості продукту на кращу. Таким чином, рівень ринку як-не-як росте. З іншої сторони, буде певний проміжок часу, коли за вищою ціною прихований поганий продукт, а продавець отримує певний надприбуток.
Загалом скажу, що для нас – це позитивне явище: – люди стають споживати менше, але якіснішого продукту.
9. На вашу думку, скільки повинна коштувати пляшка горілки чи вина в Україні?
Про горілку я вам скажу, що сьогодні на ринку можна знайти достойний продукт за ціну 75-85грн. На хороше вино чи то імпортне, чи українське натрапити важко, але можна знайти за 100-120грн.
10. Останнім часом в Івано-франківську організовують різні гастрономічні фестивалі. Наскільки це ефективно, адже область не має своїх великих виноградників, наприклад, як Закарпатська чи Одеська області, а є лише виноградарі-любителі?
До нас це тільки приходить, але в тому ж Києві сьогодні проходять по 2-3 фестивалі щовихідного. Львів був першим в цьому плані, але Київ, підхопивши фестивалях люди мають можливість познайомитися з різними продуктами, порівняти, зрозуміти для себе, чи це їм підходить, відпочити з сім’єю чи друзями. Виходить, щоб перепробувати все різноманіття закарпатських сирів чи молоду фермерську ягнятину з-під Коломиї, або ж скуштувати вино з придністровської Бессарабії, Вам не потрібно їхати ні на Закарпаття, ні в Коломию, ні в Одеську область – все зосереджено тут, в одному місці. естафету, гарно розвинув цей напрямок за останній рік-два. На таких
Журналіст
Мар’яна Цимбалюк
