Ініціатива міністра оброни України може змінити життя всієї країни. Міністр оборони України Валерій Гелетей доручив розробити концепцію створення в Україні народного ополчення за швейцарським зразком.
Що саме це означає, треба розібрати у найменших деталях. Бо якщо ініціативу міністра буде реалізовано, зміниться життя всієї країни. Але в першу чергу треба детально розібрати саму армію Швейцарії, яка взята за зразок.
Одразу можна сказати, що за приклад взято одну з найкращих армій у світі, яка за своїм оборонним потенціалом – відносно до кількості населення – значно перевищує всі інші країни світу. Напевно, окрім Ізраїлю, де військову службу проходять всі незалежно від статі. І це навіть попри форсоване скорочення армії Швейцарії з 2003 року. Зараз, відповідно до програми скорочення, чисельність збройних сил цієї невеликої країни складає приблизно 150 тисяч (при мобілізаційному резерві у 1,8 мільйони). До цього слід додати величезну кількість військової техніки. Наприклад, лише одних з найкращих танків світу Leopard 2 (модифікація Pz-87 Leo) у швейцарців десь 370 одиниць.
Але такі показники досягаються не створенням постійних військових кадрових сил, а шляхом формування армії зі всього населення країни – у Швейцарії діє обов’язковий призов на службу. У 150-тисячній армії лише 5% кадрових офіцерів, які обрали своєю професією військову службу. Інші 95% – це швейцарці, які майже весь час живуть собі звичайним цивільним життям. Для абсолютної більшості швейцарців військова служба розтягнута на багато років та складається з окремих тренувань протягом декількох тижнів один раз на рік. Найбільший строк – у 18-21 тиждень – військовослужбовець проходить лише один раз у житті під час першого призову. Потім, до 33 років, один раз на рік він виїжджає на збори, які тривають 3-4 тижні. Збори припиняються на вихідні дні, а працедавець зберігає йому не тільки робоче місце, а й зарплату. При цьому під час зборів швейцарських чоловіків дійсно вчать воювати: у “програму” входять маршкидки по горах, стрілецька підготовка майже без передиху, керування технікою, вивчення найновішої зброї, фізичні тренування. Кожен день, з п’ятої ранку і до ночі, ну, окрім вихідних, про які я писав вище.
Зазначу також, що швейцарці перейшли на підтримання дисципліни шляхом системи грошових штрафів, які досить болісно б’ють по кишенях тих, хто відмовився від виконання наказів. Своєрідний штраф чекає і на військового, який не може скласти той самий норматив зі стрільби – після певної кількості спроб він має за свій кошт купувати патрони. І так доти, доки не складе. Але за цим всім криється величезна продумана система щорічних зборів військовослужбовців, фінансування у розмірі 5 мільярдів доларів на рік, а також заховані у горах та перевалах бункери, доти та склади зі зброєю. І все це за реформи скорочення швейцарської армії за відсутності будь-яких реальних військових загроз для країни. А до початку реформ у 2000-х роках армія Швейцарії оцінювалась у один мільйон військових, які після першого призову забирали с собою до дому штурмову гвинтівку з магазинами та боєзапасом, бронежилет, каску та все інше необхідне спорядження. Якщо ж переводити цифри Швейцарії на Україну, то нові збройні сили України мають бути розширені до 750 тисяч у порівнянні із приблизно 130 тисячами зараз. Але одночасно на службі в армії, включаючи кадрових військовослужбовців, перебуватиме лише близько 40-50 тисяч. Читайте також: Як український “Квітник” змусив бойовиків тікати Зрозуміло, що вирахувати всі витрати до копійки зможуть лише державні фінансисти. На перший погляд, навіть якщо залишити звичайне фінансування на штатних 130 тисяч військовослужбовців, а фактично збільшити армію у 5-6 разів, економія виглядає очевидною. Але така система комплектування діє лише за умови реального навчання військовослужбовців на зборах. Тобто армія кожні три тижні повинна здійснювати повний комплекс навчань, включаючи практичні стрільби, в тому числі і з важкої техніки – і так у кожній військовій частині протягом року. А не так, як це відбувається зараз – раз на рік проводять навчання окремих підрозділів, які останні 20 років сприймалися як справжнє свято.
Але, звичайно, коштувати це буде дуже і дуже дорого. Адже боєприпаси треба закупати, до того ж військова техніка не тільки “вижирає” пальне, а й витрачає свій моторесурс. Проте в іншому випадку такі збори перетворяться лише на “кальку” зі “славетних” зборів офіцерів запасу часів СРСР. Також слід додати й питання щодо працевлаштування кадрових військових, які при переході армії на нову схему зазнають чергового скорочення. Але як би там не хотілося, неможливо створити обороноздатну армію без напруження всіх сил держави, яка повинна годувати своїх силовиків, щоб не пригощати загарбників. І швейцарці це зрозуміли.
