За кожним великим чоловіком стоїть велика дружина. Чим сьогодні займається дружина екс-мера Івано-Франківська Лідія Анушкевичус дізнавалися у неї особисто.
– Пані Лідо, чи змінилося Ваше життя і побут після виборів, на яких Віктор Андрюсович уступив крісло мера опоненту?
Змінилось і змушена відмітити – до кращого. Переживаємо новий романтичний період. У Віктора з’явився вільний час і, що саме головне, над головою не висить відповідальність за всіх і за все. Це надзвичайне відчуття свободи! На мою думку, роботу потрібно періодично змінювати, щоб можна було проаналізувати її, оцінити всі плюси і мінуси. Коли ти постійно в стресовому стані, а інакше 9,5 років каденції міського голови в такий складний час не назвеш, то зміна роду занять йде тільки на користь. У нас багато планів, життя продовжується!
– Як оцінюєте роботу нової команди в міській раді?
Свободівська команда вміє системно працювати, вони це показали за минулої каденції і під час виборів – це плюс. Мінус – маючи більшість у міській раді, в демократію ці хлопці особливо не збираються бавитись, це не в їхніх правилах. Перша сесія розчарувала.
Вміти слухати інших і при цьому брати відповідальність за рішення на себе – це велике мистецтво. Дай Бог новій владі його опанувати для того, щоб бути корисними для громади міста.
Щодо інших політичних сил – чекаю від них конструктиву. Головне, щоб не було роботи по принципу – Баба Яга проти! Політики повинні зрозуміти, що розчаровувати виборця вони просто вже не мають права. Люди помінялися, чи готові змінитися політики і чиновники?
– Як дружина екс-мера, які поради можете дати теперішній першій леді міста?
Для дружини публічної особи є два варіанти – заховатися за плечі чоловіка, або розділити з ним частину відповідальності. Кожен вибирає своє. В любому випадку головне – підтримувати чоловіка.
Я, особисто, ніколи не боялась публічності. Комусь це подобалось, когось, навпаки – дратувало, але то був мій вибір. Саме завдяки статусу дружини міського голови, мені вдавалось вирішувати багато питань і допомагати людям.
– Ви займалися волонтерством і допомогою нашим бійцям на Сході України. Чи досі продовжуєте цю справу? Якщо так, то де черпаєте сили і де знаходите підтримку?
Навесні буде два роки активної роботи волонтерської групи «Свій за свого». Від форми і берців, до тепловізорів і машин. Чим ми тільки не займалися! Звичайно, постійно все міняється і наша робота також. В першу чергу ми допомагаємо військовим на Сході, але гуманітарні питання все частіше і частіше виникають саме зараз.
Підтримка – це, в першу чергу, наші сім’ї та небайдужі люди, які нам довіряють, вдячні дзвінки зі Сходу і моральне задоволення від того, чим займаєшся.
– Що, на Вашу думку, може перетворити ніжну і тендітну жінку, на активіста і громадського діяча? Чи потрібен для цього «особливий» (сильний) характер?
Активіст, громадський діяч – то звучить якось дуже чопорно. Я навіть боюсь таких слів. Мені більше до вподоби слово волонтер, бо волонтером може стати кожен, не дивлячись, чи є в тебе «сильний» характер. Головне – бажання допомагати . Останній приклад – наша волонтерська розколяда. Ми колядували на вулицях міста, роздавали наші традиційні пряники, розмальовані волонтерами. Нас було багато. більше 30 чоловік. Абсолютно різні люди, з різними характерами. Ми отримали надзвичайне задоволення і заколядовані гроші витратили на планшети для артилеристів. Нічого особливого – просто зробити корисну справу. Перший крок – це перейти від слів до діла, не лінуватися і знайти собі однодумців. Роботи , насправді, дуже багато для любої людини.
– Який Ваш рецепт щастя?
Я шукаю щастя в дрібницях. Для мене щастя – піти разом з чоловіком в кінотеатр і з тацею попкорну дивитися фільм (зараз, як і 35 років тому!) Щастя – з синами вболівати за улюблену команду на баскетболі, а після того в подробицях обговорювати гру. Щастя – читати казочку внукові і грати з ним футбол. Щастя – поїхати до мами в село і разом поратися біля хати. Щастя – здоров’я рідних і улюблена робота. Щастя – допомагати хлопцям на Сході і малювати пряники з дівчатами волонтерами.
Це так просто, бути щасливою людиною!
Журналіст Мар’яна Циганин
