Пане Андрію, найперше ми вас вітаємо з новим призначення на посаді Посла України в Канаді.
Найбільше нам приємно, що ви родом з Прикарпаття.Перші емігранти в Канаду, як відомо, були саме з Західної України, а сьогодні – і ви туди ж. Як ви та ваша дружина, рідні відреагували на це призначення Президента?
Для нас це було, як сніг на голову, – ми ніколи не уявляли себе в такій ролі. Власне, я ніколи не думав про дипломатичну кар’єру. Це – велика несподіванка. Зізнаюсь, перша моя реакція була негативною. Спочатку ми схилялись до відмови. І лише потім, коли почали аналізувати плюси і мінуси, думаю, ця пропозиція почала відкриватися новими гранями. Зараз я розумію, що це – екстраординарна можливість послужити країні. В чому її зміст? Коли ми живемо в час війни, критично важливою є допомога ззовні, цей зовнішній фронт не менш значущий, ніж фронт Східний. Міркую, кожний мужчина часто ставить собі питання: де я маю бути, чому сиджу вдома, а не там, на Сході? А дипломатична арена дає неабиякі шанси підтримати країну. Скажу так: я як громадянин, політик, в цьому призначенні бачу допомогу Україні, а як сім’янин, як людина, дивлюсь на це, як на неймовірну пригоду, і моя родина теж займає таку позицію. Канада – дуже казкова країна, з можливістю вибудувати своє життя зовсім інакше. Словом, велика пригода.
- Як дружина відреагувала на цю подію, їй довелося звільнитися з телеканалу? Та й дитині доведеться вчитись в іншій школі…
Ми переїхали всі втрьох. Я дуже вдячний Ані і Марічці, що підтримали мене в цьому рішенні. В кожної буде великий шматок роботи: зокрема, Аня буде працювати дружиною посла – і це реальна робота. Це означає, що ти зустрічаєшся і спілкуєшся, і працюєш з нашою діаспорою, з дружинами інших послів, медіа. Тому вона буде тут працювати на країну так, як я. А Марічка готується розпочати навчання в канадській школі, буде вчити англійську і французьку мови. Думаю, для неї це буде неймовірний досвід. Дружина справді призупинила роботу на телебаченні, але, наскільки знаю, в її планах на життя є, звичайно, продовження улюбленої справи на ТБ після повернення в Україну. Ми дуже медійна родина, і тому надіюся, що Аня таки матиме можливість займатися цією роботою і буде не менш успішною в цій галузі, ніж була до цього часу. Ви як журналіст, розумієте про що я кажу, бо ж знаєте, що журналістика – це така штука, яка дуже тримає.
Думаю, вся ця ситуація – велика розтяжка (перевірка): чи здатні ми змінюватись, відірватися в житті від насидженого місця. В Ані була досить шанована робота на телебаченні, я очолював дуже перспективний проект, який фінансується американським урядом. Тому для нас поїздка в Канаду – це не втеча і не пошук солодкого життя, навпаки, це можливість викластись, попрацювати і отримати для себе нові враження.
- Яка ваша особиста стратегія побудови стосунків між двома країнами? Які пріоритети будете ставити собі в роботі?
По-перше, в країні – війна. Тому дуже важливо, щоб Канада далі нам допомагала відстояти нашу землю. І хочу зауважити: як тільки Росія почала бойові дії, Канада була одна із перших, хто протягнув руку допомоги і мало хто знає, що одяг і перше взуття для наших хлопців, які на Сході давала Канада. І поки ми зараз тут говоримо, канадські офіцери на Новояворівському полігоні тренують українських солдатів; а це означає менше втрат і смертей на Сході, це означає сильнішу армію. Дасть Бог ми домовимось і про більшу підтримку. Тут, в Оттаві, я розумію: канадці бачать, що йдеться не просто про політику за нашу країну, а йдеться про долю світу, чи будуть поважати кордони і закон.
- Що собою передбачає зона вільної торгівлі між Україною та Канадою?
Що дасть ця угода українському бізнесу і пересічному громадянину?
Зона вільної торгівлі означає, що 98 % тарифів буде знято. Той, хто, наприклад, виготовляє мед десь у Верховині чи шиє сорочки в Івано-Франківську, зможе без мита продавати свої товари в Канаду. Для нас це велика можливість, бо це не легка прогулянка – вийти на ринок Канади. Тут треба працювати над сертифікацією, щоб ми відповідали їхнім стандартам.
Ну, і нам треба, щоб Канада була союзником в цій не простій міжнародній політиці. Наразі Канада є безумовним лідером, який багато робить для нас, всі інші країни вже повторюють за нею.
5.Відомо, що в уряді Канади двоє українців – міністр міжнародної торгівлі та міністр праці. Ви вже спілкувалися з ними? Які кроки робить уряд для зміцнення стосунків двох країн?
В Канаді з’явився новий уряд, котрий придивляється до світу і до України. Моє завдання, щоб для нас посилювалась підтримка і матеріальна, і політична, і технічна, і, певна річ, санкції проти Росії.
- Які товари зацікавлена імпортувати Канада? Яка роль Прикарпаття в цьому? Чи є якісь товари або сировина, які будуть купляти канадські підприємства?
В нас є дуже велике майбутнє у сільському господарстві. Україна має зайняти провідне місце на світовому ринку як країна органічної якісної і хорошої продукції.
В Канаді дуже цінують наших айтішників – багато з них переїхало сюди працювати. А нас цікавить використання нових технологій. Канада – це високорозвинена країна. Нам треба залучити їхні технології – це дасть нам добрий виграш.
- Канада готова видавати візи на 10 років. Це правда?
Правда в тому, що зараз не проста ситуація з видачею віз українцям. Канада робить перші кроки, щоб їх отримання стало легшим. І ще одне: зараз має стати самоціллю безвізовий режим. На сьогодні канадці в’їжджають в Україну без віз, і, мені здається, це дуже правильний жест з українського боку.
- Яка роль Прикарпаття в побудові стосунків Україна-Канада?
Коли ми говоримо про українців у Канаді, розуміємо, що багато з них – це наші з вами земляки. Коли тут говорять “Коломия”, “Яремче”, “Калуш”, то це не просто абстрактні назви міст, це історія кожної сім’ї. Тому з цих причин Канада направляє великі гроші, і я знаю, що Прикарпаття є пріоритетом. Я перед від’їздом спілкувався з послом Канади в Україні, і він мені прямо сказав, що Прикарпаття є точковим регіоном, стратегічним. Я знаю, що йдеться про різні напрямки діяльності і, зокрема, про підтримку бізнесу. Зараз реалізується багато проектів, і Прикарпаття – це особлива і тепла тема.
- Ваше дитинство пройшло тут, на Івано-Франківщині?
Я народився в селі Гвіздець. Мої батьки переїхали жити під Київ, коли мені було тридцять днів. Будучи старшим я повернувся на Коломийщину. Розшукав своїх друзів, родичів. Після обрання мене депутатом Верховної Ради я попросив керівництво закріпити мене за Коломийським районом, тому що завжди відчував ниточку з Гвіздцем, з Прикарпаттям. Івано-Франківська область повернулась в моє життя, і це був вже свідомий мій вибір, бо хотів допомагати людям як депутат.
Відкрию маленьку таємницю: коли ми вже готувалися до від’їзду, часу було обмаль, то я вибрав один день (а міг вибрати тільки якесь одне місто, щоб запам’ятати Україну) і відвідав Коломию. Я побачився з друзями. Це було друге місто після Києва, в яке я приїхав.
Журналіст: Мар’яна Цимбалюк
