Нідерландський референдум дозволяє зробити декілька дуже важливих висновків.
1. Референдум не матиме якогось суттєвого негативного впливу на українську європейську інтеграцію.
Чому? Все дуже просто.
Європейська інтеграція — це рух країни до повноправного членства в Європейському союзі, що з нашого боку було передбачено ще Стратегією інтеграції до ЄС у 1998 році і у спільних документах з ЄС було закріплено у 2003 році.
Під час переговорів про угоду про асоціацію в 2008 українська делегація за вказівкою К.Єлісєєва офіційно погодила зняття з усіх складових угоди будь-яких згадок про мету угоди як вступ України до ЄС, фактично погодивши взамін за включення до назви угоди слова “асоціація” зняття звідти усіх євроінтеграційних елементів.
Таким чином угода у політичній частині почала бути подібною до угоди ЄС з Чилі, ПАР, Марокко і так далі. В економічну ж частину Єврокомісія нам нашпигувала зобов’язань таких же, як і країнам кандидатам. Хоч зворотньо ми не отримали ні політично, ні економічно, ні інституційно нічого з того, що отримали кандидати. Таку угоду, зливши у ній усі критично важливі для української частини складові, і парафував нинішній міністр закордонних справ Клімкін.
Те, за що боролися на Майдані (маю на увазі угоду про асоціацію, яка нас приведе в ЄС), і проти чого виступали в Нідерландах — це МІФ!!!
Ця угода немає жодної можливості привести нас до ЄС.
Окремі європейські дипломати так і говорили нашим горе-героям євроінтеграції “ви своїм так і скажете — що це асоціація, як у Польщі, а ми своїм скажемо, що це асоціація, як у Марокко — і усі будуть щасливі, а ми пропетляємо”.
Не пропетляли.
На Майдані за цей міф лягли люди. В Європі відповідальні громадяни таки змусили керівництво Євросоюзу прямо сказати, що ця угода не про вступ і про вступ не йтиметься (за умов дії цієї угоди!!!!) ще років 25. З чим не можу не погодитись — оскільки у нинішній своїй формі ця угода вимагатиме десятиліть, а з такою владою в нашій країні як зараз вона є практично невиконуваною ніколи.
Тому ми, громадяни України, з точки зору євроінтеграції нашої країни нічого не втратили. Бо нічого особливо — окрім міфу і брехні новоявлених євроінтеграторів — ми не мали.
Нагадаю, що важлива економічна частина взагалі не буде заторкнута угодою — це компетенція інституцій ЄС, а не країн членів, тому вона може діяти рівно стільки, скільки захоче Єврокомісія з Радою та Європарламентом. Враховуючи падіння ціни робочої сили в Україні нижче китайської, я навіть можу передбачити зростання нашої торгівлі з ЄС за 2-3 роки, якщо припиниться нинішній жахливий інвестиційний та бізнесовий режим в Україні.
А політична частина нам і так нічого не давала – наші переговорники СВІДОМО злили з неї все, що могло там нам допомогти сьогодні.
Ми нічого не мали – тому нічого не втратили.
2. Референдум дає можливість для нового старту у відносинах з ЄС. Треба сісти за стіл і сказати – все, обман закінчився. Або євроінтеграціна модель, або модель відносин як рівноправних партнерів. Модель відносин у концепції Східного партнерства показала свою неспроможність. Не можна з одного боку вимагати як від країн-кандидатів, а з іншого ставитись як до третьої країни типу Чилі чи Марокко. Прочитайте усі, ну просто усі дослідження про євроінтеграцію країн Східної Європи чи Балкан, усі виступи єврочиновники про успіх країн-кандидатів, які стали новими членами. Наявність у них європейської перспективи була одним з найважливіших – чи взагалі найважливішою умовою їх успіху. В умовах України цей стимул і ця умова ще важливіша ніж для Польщі чи Хорватії. Без неї нас чекав би відкат від євроінтеграції через короткий період часу – 2-3 роки. І хтозна наскільки десятиліть.
Тому очевидно потрібно українському керівництву припинити піаритись на фоні євроінтеграції і сказати чесно і собі, і своєму народу, і своїм європейським партнерам – яка у нас ситуація з ЄС і що далі робити. А не посилати зараз тих людей, які злили спочатку угоду про асоціацію, потім бігали просили в європейців гроші для Януковича, зараз бігають і просять санкцій для Росії, а завтра будуть так-само придумувати, що робити з результатами нідерландського референдуму. Вони показали на що здатні і зміна меблів в цій ситуації вже нічого не врятує.
На врятують чесність – і нарешті реформи всередині нашої країни. Тоді нас будуть поважати і за кордоном, і всередині своєї країни. Інакше – ми залишатимемось таким європейським Марокко, якщо не Сомалі.
3. Референдум не має прямого впливу на безвізовий режим і теоретично не матиме серйозного впливу на надання безвізового режиму Україні – ці питання просто не пов’язані, а текст статті угоди про безвізовий режим скоріше мінус, ніж плюс у цій роботі.
4. Референдум завдав негативного удару по іміджу нинішнього українського керівництва, хоча в цьому я також нічого поганого не бачу – після того всього, що нинішній режим натворив у країні мати позитивний імідж в середині держави чи за її кордонами було би справжнім чудом. Буде не найкраща тінь на імідж держави загалом, але корупція, інституційний колапс органів державного управління і поганий бізнес-клімат впливають на наш імідж значно сильніше, ніж цей референдум. Тому немає чого ображатися на дзеркало.
5. Рівень демократії в Нідерландах викликає глибоку повагу. За декілька годин проголосили результати, з якими усі погодились і визнали. Не те що наші євроінтегратори – тижнями після виборів фальсифікують їх результати, а потім створюють європейську коаліцію в парламенті. Ось тому у нас така і євроінтеграція, що лише говоримо по новому, а все нинішнє керівництво робить абсолютно у латиноамериканських традиціях свого попередника. Ну що ж , можливо нідерландський референдум і стане тим катарсисом, що почне виліковувати цей хворий організм і остаточно змете олігархічно-корумповану еліту. Якщо ні – то в українців залишається лише перспектива індивідуальної євроінтеграції. Шляхом еміграції з України в ЄС.
6. Референдум показав як результати роботи в сфері євроінтеграції під керівництвом Клімкіна, так і ефективність очолюваної ним зовнішньополітичної служби. Думаю, президент зробить нарешті необхідні для себе і для країни кадрові висновки.
