Події Другого Майдану не лишень змінили кожного з нас, але й відправили у небуття країну, в якій ми жили колись.
Наростаюче народне невдоволення і неприйняття гніту старої усталеної системи, спрямувало життєдайну енергію громади, не лишень в окреме русло, але й у кардинально новий напрямок розвитку суспільства. Наслідком зимово-весняних подій став злам у свідомості кожного з нас, який призвів до краху цілих «політичних імперій».
Вже нема жодних сумнівів в тому, що ми можемо поставити жирну крапку в історії «Партії регіонів», комуністів і БЮТу. Крах політичних платформ був зумовлений «політичним дефолтом» його лідерів. Вже нікому не цікаві і не потрібні старі обличчя: Тимошенко, Тігіпко, Добкін, Кличко, Тягнибок, Симоненко та ряд інших. Результати виборчих перегонів будуть знаменні: кожен з перелічених кандидатів не зможе подолати межі 10% бар’єру.А подальша ситуація з Парламентськими виборами, для ряду партій, стане ще більш складнішою і кар’єрозавершальною.
Те, що ми маємо сьогодні-це повну «алергію» з боку населення на політику та її представників. На Сході б’ють своїх фаворитів одні, невдовзі і на Заході почнуть товкти – інші. Наростаюча хвиля невдоволення, яка буде викликана значним погіршенням соціально-економічних умов життя, буде мати в собі усі передумови, для того, щоб усе «вирвати з корінням» на своєму шляху і винести «вперед ногами» весь політикум країни.
Насправді, ситуація в країні – повністю неконтрольована. Ми знаходимося на крок від розвалу, на крок від окупації і і одною ногою, вже давно, «стоїмо в економічній могилі». Прикро, але в тій ситуації, що склалась, себе не зміг проявити жоден з політиків. «Феномен Порошенка» не містить в собі жодної магії: він той самий олігарх і продукт діючої злочинної системи. Вся різниця в тому, що завдяки збігу ряду обставин, за останній час, йому вдалося відійти від влади, «не замазатись» і вдало «засвітитись» на Майдані. Вже вкотре, країна буде робити вибір без вибору. Перевага Порошенка в тому, що його опоненти вже не розглядаються суспільством, як реальні лідери, чи виразники їхніх ідей. Вже всі зрозуміли, що впродовж 23 років незалежності, нас нагло обкрадали: і сині, і помаранчеві, і біло сердечні.
Такий стан суспільного неприйняття «старої кагорти політиків» створює сприятливі передумови для появи нових облич, лідерів і політичних сил. Всіх тих, хто є сьогодні, як з боку лівого, так і з боку правого ідеологічного кола, вже завтра чекає доля маргінальних політичних партій та кінцева ланка еволюції.
Події Майдану стали яскравим прикладом того, що ніхто з представників старої, чи нової влади, не в змозі задовільнити потреб народу.
