Мій приятель в далекій юності кохався з дочкою одного великого начальника і якось був запрошений нею на сімейний обід.
Випили, зав’язалася суперечка й мій приятель закинув начальнику лицемірство – от ви робили вигляд, буцім не знаєте, що я сплю з вашою дочкою. Той нахилився до нього і прхрипів: а я і ЗАРАЗ цього не знаю.
Згодом, коли всі заспокоїлися, батько поділився з нахабою важливою управлінською мудрістю: не хочеш приймати рішення – не отримуй інформації.
Цим принципом користуються наші західні союзники. Вони не мають достеменних данних хто саме збив літак. Рік треба розслідувати, два роки аналізувати докази. Три роки визначатися з їхньою трактовкою, чотири роки робити висновки, п’ять років домовлятися за узгоджену реакцію. А там чи путін здохне, чи Україна зникне, чи новий літак зіб’ють в іншому небі.
Хто хоче прийняти рішення, не потребує отримання інформації. Він її сам вигадує, як путін. Чи, як Буш в Іраці.
Піводомлення з особистої сторінки у Фейсбуці
