В усьому є своя межа. Допомога людям, які тимчасово покинули свої домівки – не виключення. Більше того, вони цю межу дозволеного у питанні гостинності уже перейшли.
Зараз буде черговий етап мобілізації, і на Донбас знову поїдуть воювати хлопці з Заходу і Центру. А здорові мужики у працездатному віці що – знову будуть відлежуватися по дачах в Карпатах? Чому ці люди, які втекли під маркою біженця, досі ледарюють, п’ють, влаштовують безпорядки і глузують з місцевого населення? Не кажу, що всі переселенці однакові, є й ті, хто працюють, заробляють і знаходять своєї місце в суспільстві. Але таких одиниці.
Так ось багатьом, і я не є виключенням, не зрозуміло, з яких причин цих «біженців» не призивають до Збройних Сил. Чому ці люди не займаються відновленням звільнених міст? І взагалі чим пояснити їхнє привілейоване становище в суспільстві?
Тому, направив з цього приводу звернення президентові Порошенку. Не можна вічно експлуатувати одних і тих же: вони спочатку звільняли Київ від Януковича, зараз – Донбас від терористів і при цьому вмудряються годувати різних біженців. По-моєму це уже занадто – влада не повинна будувати стосунки з суспільством за принципом «нехай лохи пашуть».
