Закачування лікарі називають хворобою руху.
Вона пов’язана з порушенням функції вестибулярного апарату, одного з відділів центральної нервової системи. Як правило, вона передається генетично. Ця схильність зазвичай знижується в підлітковому віці – 12-14 років. Однак у деякихлюдей вона може бути все життя.
“Діти легше переносять поїздку, лежачи на спині, із закинутою назад головою, —каже столичний педіатр Микита Сінчук. — У далеку дорогу можна вирушати, коли дитина добре виспиться й поснідає. Якщо на світанку зірвати її з місця, в дорозі може стати зле”.
Яблука, капуста, виноград, картопля, бобові, газована вода й молоко викликають здуття живота і бродіння. Для сніданку вони не підходять. Також не беріть у дорогу сирих овочів. Запечіть їх або приготуйте на пару.
“Людина закачується, коли неправильно працює вестибулярний апарат. Він розташований у внутрішньому вусі і відповідає за рівновагу й орієнтацію в просторі. У кожної людини різний рівень його чутливості. Тому хтось може їхати кілька годин і почувається нормально, а інших нудить уже через кілька хвилин”.
У транспорті дитина має дивитися вперед, а не в бокові вікна. Допоможе читання книжки або гра ляльками. Дитина відволікається на гру і запаморочення немає.
“Якщо паморочиться в голові, але ще немає нудоти, допоможе холодний компрес на голову й потилицю. Хай дитина кілька разів глибоко вдихне і видихне. Про всяк випадок треба взяти в дорогу мінеральну воду без газу або чай у термосі. Кинути туди трохи лимона й листків м’яти. Дати випити кілька ковтків”.
Не зациклюйтеся. Людина починає думати про це, не встигнувши ще сісти в транспорт, – і неприємні відчуття вже з’являються. Відволіктися від тривожних думок прекрасно допомагає музика або словесна гра. А от читати чи грати на телефоні або планшеті не можна. Фіксування погляду на близькій точці на тлі тряски підсилює закачування.
