Доктор політичних наук, професор Василь Климончук у ексклюзивному інтерв’ю журналістам
Франко Таймс розповів про перспективи повернення Криму, роль “Правого сектору” у революції та запропонував ймовірний варіант виходу із кризи.
Чи є правові підстави повернути Крим?
– Україна і світова громадськість не визнають юридичного від’єднання Криму. Чому не визнають? Тому що референдум вважають нелегітимним. Адже дії Росії – агресія і захоплення, голосування Російської Думи про приєднання і Ради федерації за дозвіл на приєднання – є нелегітимними. Якщо б Крим зараз хотів від’єднатись від Росії, то даного механізму в Конституції РФ немає.
Сьогодні з вуст наших політиків лунає, що Крим все одно буде наш і ми його повернемо завдяки міжнародному праву, яке не дозволяло Росії так діяти, хоча воно (право) не передбачало і від’єднання. Міжнародне право може передбачити повернення Криму до складу України через Гаазький суд. Ми маємо схожі ситуації в Косово, Абхазії, Осетії та Придністров’ї, де юридично жодна частина не повернулася. Якщо Україна буде намагатися через міжнародні суди це зробити, в першу чергу, повинна бути воля кримчан. Зараз жителі Севастополя, Феодосії та Керчі приймають громадянство Росії. Вони вже самостійно вольове рішення про від’єднання від РФ не зможуть прийняти.
На сьогоднішній день маємо заяву кримських татар про створення Автономної Кримської Республіки у складі України. Звичайно, ця декларація є запізніла: коли була можливість, коли в Україні був мирний спокій, то не було й потреби приймати таке рішення. Це тільки зараз вони прийняли таке рішення. Відповідно наклалось дуже багато юридичних норм, які потребують довготривалого вирішення процесу, які потребують бажання населення, яке проживає на даній території. На сьогодні буде переважати населення, яке бажає бути в складі Росії, бо вони етнічно близькі до Росії.
Ми можемо продемонструвати, що Україна та держава, яка по життєвих стандартах стоїть вище і Крим зрозуміє, що вони втратили. Тоді може бути загальне піднесення: «поверніть нас назад», але як це відбудеться – невідомо, юридично це складно оформити.
Я знаю, що більшість, напевне, чули як Юлія Володимирівна сказала, що ми будемо через правові норми і через міжнародні інституції повертати Крим, але на сьогоднішній день це буде виглядати як декларація і це дуже складно, бо в нас виникли нові проблеми. Ми ще не завершили проблему сепаратизму, яка є сьогодні в Україні. Ще невідомо, що буде із Сходом. Південь України поки що спокійний, але ми бачимо, що Росія працює деверсійно на території України. Я думаю, що Крим буде відходити по мало на задній план. Ми будемо твердити, що не визнаємо референдум. Будемо говорити, що Крим є українським, але на превеликий жаль перемагає сила зброї. Росія створить у Криму потужну військову базу, оскільки там зараз концентрується величезна кількість техніки.
Отже, законодавчі норми міжнародного права можуть нам вибудовувати механізми, ми можемо постійно звертатися у суди, але по темпах і швидкостях це дуже тривалий час і практично він нереальний.
– Події на Сході України можна вважати наступним кроком анексії Росії?
– Це загальновизнано. Минулого тиждня Парубій заявляв, що є загроза конфлікту, захопленню адміністрацій та силових приміщень. Сценарій Росії – захистити російськомовне населення, яке ущемлене в своїх правах як етнічна група.
Якщо спостерігати заяви, які були в Донецьк, Харкові і Луганську, то вони звучать однозначно: федералізація, друга російська мова, вступ та приєднання до Росії і навіть створення «Донецької Республіки». Все це є прораховані сценарії. Відчувається, абсолютно повністю, що ці сценарії розписані не на Україні і я думаю, що вони фінансово розписані.
Правда, морально тяжко дивитися, коли правоохоронці не можуть справитись з ситуацією. Те що відбулось в Харкові, коли заставили людей пройтися на зігнутих ногах 300 метрів «коридором ганьби» – це сценарій підготовлений, тому що навіть місцеві жителі незадіяні в цих процесах, а спеціально підготовлені люди.
Наприклад, у Миколаєві, коли були спроби щось подібне зробити, то вийшли жителі міста, які знесли це палаткове містечко сепаратистів і зайняли позицію української держави.
– На Вашу думку, чи можуть останні події на сході та півдні України «зірвати» президентські вибори і кому це може бути вигідно?
– Ці події напередодні виборчої кампанії вигідні тим, хто намагається дестабілізувати суспільство і довести, що держава деморалізована і тут існує хаос та нелегітимна влада . Одна єдина країна – Російська Федерація саме так вважає. Адже, саме вони прагнули перенести ці вибори на грудень і ще більше розбалансувати суспільство. Не виключено, що вибори 25 травня можуть ще і не відбутися, якщо і надалі триватимуть конфлікти. Потрібно врахувати, що організація окружних виборчих комісій потребує юридичного спокою, і будь-які агресивні прояви нападу можуть залякати населення, що стане причиною перенесення дати виборів.
– Як Ви ставитесь до «Правого сектору» та бажання Яроша брати участь у президентських виборах? Чи потрібний зараз «Правий сектор»?
– «Правий сектор» став офіційною політичною силою, яка була створена на Майдані і після Майдану. Очільник «Правого сектору» Дмитро Ярош оголосив про те, що йде в президенти. Як Ви знаєте, його спочатку навіть не зареєстрували, тому що неправильно була заповнена декларація.
З точки зору доцільності, коли стояв Майдан, «Правий сектор» відіграв дуже важливу роль – мобілізаційну, як сила і організація, яка була підготовлена. Тому що на Майдані перебувала величезна кількість мирних громадян, які не мали досвіду рукопашного бою та ведення боротьби з правоохоронцями. Люди просто приходили відстоювати свою позицію і вже останні події, які були пов’язані з протистоянням, де були реальні, можна сказати, навики військової дії «Правий сектор» відіграв свою значну роль.
Що сьогодні ми спостерігаємо з «Правим сектором»? Є ситуація входження в революцію і є ситуація виходу з революції . Ця ситуація виходу, я вважаю, для «Правого сектору» затягнулася і немає потреби сьогодні демонструвати деякі речі, які демонструються. Якщо політична сила створена і є бажання балотуватися, то суспільство покаже своє ставлення і відношення до «Правого сектору» через голосування.
Будь-яка радикальна сила сьогодні є небезпечною кожному демократичному суспільству. Ця сила повинна зайняти позицію Національної гвардії, тобто вони б мали зайняти позиції тих безпекових організацій, які є. Якщо громадська організація озброюється, то вона втрачає сенс «громадської організації». Тоді це вже формування і більша части населення України підтримає позицію, щоб в державі був спокій, щоб на вулицях не було озброєних людей, щоб із зброєю ходили тільки ті люди, які мають відповідний дозвіл. Думаю, що «Правому сектору» треба над цим задуматися, тому що на певному етапі революції вони мали підтримку суспільства, а коли наступив більш-менш мирний час, то треба їм перебудувати свою ментальність.
Ми розуміємо, що Ярош не стане президентом, але якщо хоче популяризувати свою організацію, то слід багато змінити. Якщо ж надалі будуть закриті обличчя і носіння зброї, то суспільство цього не сприйме. Зараз «Правий сектор» повинен вийти з революції.
Як Ви вважаєте, чи може федералізація вирішити суспільно політичну кризу в країні?
– Враховуючи те, що сьогодні виникла проблема сепаратизму і роз’єднання, цією проблематикою займається виключно Росія, оскільки лише їй зараз це потрібно. Жодна європейська країна не бажає розподілу України, а Росія роздумує над цим питанням уже багато років. Якщо ми створимо федералізацію, завтра ця система буде розглядатися по-новому: конфлікт буде продовжуватися, адже федералізація – це є можливість від’єднання, тому спочатку від’єднається одна область, потім інша і т.д. Це велика кількість населення, і усе тут добре прораховано. Федералізм нічого не вирішить.
От федеральний бюджет – це вже інше питання. Вже сьогодні Яценюк декларує, що бюджетування і адміністрування повинно відбуватися на місцях. Район вибирає голову адміністрації та будує свій бюджет. Зрозуміло, що певна частина відраховуватиметься в центр, але не так як зараз. За останні 3 роки наша область на розвиток регіону практично нічого не одержала.
