Поки франківчани тішаться, що їхнє рідне місто традиційно лідирує у рейтингах найкомфортніших для проживання міст України, Івано-Франківськ впевнено втрачає своє унікальне архітектурне обличчя. В першу чергу – через прагнення комфорту його ж мешканцями. Пластиковими вікнами різного розміру, зашкленими й оббитими вагонкою балконами, утепленими пінопластом фасадами та хаотично понатикуваними кондиціонерами франківчани убивають улюблене місто своїми ж руками.
Напівзруйнований Солодовий цех старої Станиславівської пивоварні рано чи пізно обвалиться, і місто захлисне хвиля обурення бездіяльністю Костянтина Бородайка – власника споруди, та різних дозвільних установ, які дозволили підприємцю приватизувати унікальну пам’ятку архітектури і не змусили бізнесмена виконати зобов’язання щодо її утримання та реставрації. Не вщухають розмови довкола долі Палацу Потоцьких чи потворності “Легенди”, творець якої ходить на містобудівельні ради та дає поради іншим архітекторам, як треба будувати в історичній частині міста. Але це – так звані “важковаговики” у темі “Івано-Франківськ втрачає своє обличчя”. Значно підступнішими та більш руйнівними є щоденні дії пересічних франківчан щодо їхніх власних помешкань.
