Ярема Проців Член Національної Спілки фотохудожників України. Заслужений майстер Міжнародної Федерації фотомистецтва (Excellence FIAP) Голова Коломийської Асоціації Мистців. Керівник школи фотомайстерності «Фотохудожник» з 2011 року.
З чого почалась фотографія Яреми Проціва? Завжди є якась передісторія…
Моя фотографія почалась,коли мені було шість років. Мій хресний батько (а він був фотографом) подарував мені перший фотоапарат. Як часто буває у такому віці, я його розібрав, щоб подивитись що там всередині. Звичайно, був сварений від батьків, але хресний подарував ще один. Батьки докупили мені лабораторне обладнання і з того часу все і почалось.
Після чого Ви зрозуміли, що фотографія це ваше покликання?
Сам я за освітою музикант. Вчився одинадцять років по класу віолончель, а після навчання працював у філармонії. Об’їздив з гастролями майже увесь Радянський Союз (1983 – 1986 р.р.) Згодом викладав у музичній школі, грав у камерному оркестрі при драмтеатрі, працював на заводі фрезерувальником…Але з фотоапаратом ніколи не розлучався.
Чи пам’ятаєте ви своє перше фото?
Чесно кажучи,не пам’ятаю. Це були переважно фото сімейного характеру. Але намагався фотографувати і пейзажі. В такому дитячому віці цікаво було усе.
У яких жанрах працюєте зараз?
Практично більшість усієї творчості (а це вже більше сорока років) моя душенька тягнулась до фотопортрету. Але зараз і пейзажу не цураюсь.
Яка складова фотографії є для Вас вагоміша: технічна чи емоційна?
Думаю, емоційна. Звичайно, якісна техніка – це важлива складова самовираження. Але, скажу вам, талановитий художник напише картину і пальцем. І не кожен,хто купив дорогу ручку – письменник.
Яку ідею Ви намагаєтесь донести до свого глядача?
Донести до глядача своє індивідуальне бачення навколишнього світу, допомогти їм глибше заглянути у цей світ, його розмаїття.
Що найлегше фотографувати, а що найважче?
Немає такого жанру фотографії в якому легше чи важче.
Усе потребує багаторічної, терпеливої, інтенсивної праці над собою, як і будь яка інша сфера творчості. Але, якщо ти в це закоханий, це не важко, бо то є суцільна насолода.
Також уже протягом шести років Ви являєтесь засновником фото школи. Як виникла ця ідея?
Приходить час, коли у тебе виникає духовна потреба поділитись з ближнім своїм досвідом та умінням. Щоб послідовники і надалі удосконалювали фотомистецтво, були кращими за нас. Згадаймо Євангельську притчу про таланти. (Лк. 19:11-28),(Мт. 25:14-30)Не можу не згадати також про те, що я викладаю в тандемі з висококласним майстром фотографії Миколою Калитчуком.
Чи багато у вас навчається людей, чи серед франківців актуальна ця професія?
Відверто кажучи, не рахував. За п’ять років було вже десять випускних груп. Думаю,що десь понад 150.
Щодо актуальності…?
Фотографія завжди актуальна. Адже вона може бути не тільки професією, а також і аматорською,але високого класу.
Чи може будь хто навчитися робити фото? Що для цього потрібно?
На запитання відповім запитанням. А чи кожен може стати письменником, живописцем, музикантом…? У якійсь мірі, так. Але якого рівня…?
Що фотограф повинен мати у сумці?
Любов до того, до чого йдеш.
Фотошоп є важливий для роботи фотографів? Чи потрібен він для фото?
Вважаю, що так. Адже фотошоп – це також інструмент для реалізації власних творчих ідей. І ті, хто це заперечує, просто не володіють ним, бо цей інструмент вимагає довготривалого і терплячого навчання. Відкинути щось завжди легше, ніж освоїти, захищаючи цим свою неспроможність.
Як стати професійним фотографом?
А як стати геніальним архітектором?
Думаю, потрібна фанатична любов до своєї справи. Вона не любить гвалтування. Потрібно цим захворіти. Це свого роду щоденна молитва.
Чи серед ваших учнів є ті, які добились визнання на всеукраїнському рівні?
І не тільки на всеукраїнському, а і на міжнародному, які мають у своєму доробку не одну міжнародну нагороду. З етичних міркувань не буду називати імен, щоб когось не забути.
Де у Франківську шукати роботу для фотографа?
У наш скрутний економічний час- завдання не з простих. Враховуючи те, що фотографія стала масово доступною, в силу розвитку цифрових технологій, конкуренція надзвичайно зросла. А ще гірше те, що так звані горе-фотографи, які вчора купили фотоапарат, а завтра вже йдуть знімати весілля, демпінгують своїми мізерними заробітками і цим дискредитують фаховість у фотографії. Чомусь масово не біжать купувати скрипки. А на ній також можна непогано на весіллях заробляти.
Що Ви від себе особисто порадили би людям, які тільки визначаються із майбутньою професією?
Якщо ми говоримо про фотографію, то відповім так: щоб стати фахівцем високого класу, не обов’язково обирати професію фотографа. Професія – це банальне заробітчанство. Можна бути людиною любого фаху, але поруч мати улюблене захоплення, від якого усе життя будеш отримувати надзвичайну насолоду та уміння бачити цей світ набагато глибше і цікавіше, ніж інші. І при цьому бути на голову вищим по майстерності, ніж пересічний професіонал.
спів-засновник фотошколи “Фотохудожник”
