Доброго дня Вам, батьки майбутніх мужчин і жінок.
Напевно часто Ви задавали собі запитання – яким саме мужчиною, чи якою саме жінкою стане моя дитина? Які риси характеру матиме? Хто вона буде в цьому світі?
А чи часто Ви запитували себе – яку роль в цьому формуванні відіграю я, як батько чи як мати? Наскільки вагомим є вплив мого виховання на майбутнє моєї дитини? Що я роблю добре а що ні? Як дитині допомогти так, щоб не нашкодити?.. Якщо такі питання Вас цікавили, то велика Вам шана і уклін. Тому ,що це ті основні питання, котрі мають задавати собі батьки, які хочуть виховати психологічно здорових дітей.
Ми живемо в період, коли батьки вже усвідомлюють, що тоталітарними і авторитарними методами виховати здорову особистість неможливо. Що дитина – це не їх приватна власність, не раб, який повинен слухати і виконувати всі накази без права оскарження. Батьки розуміють, що дитина – це повноцінний член сім’ї, якого треба також слухати, рахуватися з його почуттями і брати до уваги його думку, а іноді навіть попросити вибачення у дитини. Так, так. Тому що є таке правило у дорослих – хто не правий, той просить вибачення. З дитиною це правило також враховується. І тільки не робіть вигляд, що ви завжди праві і немає за що вибачатися. Повірте, дитина отримає хороший досвід з ситуації, коли мама чи тато вміє визнати свою помилку.
Взагалі, наші діти дуже розумні і надзвичайно чутливі до найменших нечесностей з нашого боку. Ми гадаємо, що вони ще досить маленькі, що нічого не розуміють, що можемо від них щось приховати. Але насправді це не так, і ось тут починаються проблеми. Діти вчаться приховувати від нас свої почуття, бо мама чинить саме так. Діти не розмовляють з нами про свої неприємності, бо ж дома ніхто не говорить вголос про проблеми. Отак крок за кроком ми віддаляємось від своїх дітей, а потім хапаємось за голову і шукаємо винних, як правило звинувачуємо самих же дітей.
Отож, дорогі батьки, до чого вся ця лірика? А до того, щоб ще раз Вам нагадати, що виховання дитини – це дуже складний процес і не завжди нам все вдається. Часто ми переходимо з крайності в крайність, шукаючи тієї істини, яка допоможе нам в порозумінні з дитиною. Якщо ж Ви таки бачите, що самі не справляєтесь, то дуже рекомендую не соромитись і звертатися за допомогою. Тоді буде легше Вам і Вашим дітям. Адже всі ми хочемо насолоджуватися життям, а не вирішувати щодня проблеми, які дуже часто самі собі створюємо.
