Минув рік, як “свободівець” Руслан Марцінків очолив Івано-Франківську міську раду і присягнув служити громаді. Чим запам’ятався, що наобіцяв і що з обіцяного виконав Марцінків протягом першого року на посаді міського голови?
Рівно рік тому, 1 грудня, Руслан Марцінків склав присягу і як мер узявся виконувати свою передвиборчу програму під назвою “Івано-Франківськ – місто для життя”. Днями в драмтеатрі міський голова відзвітував за рік роботи перед містянами та похвалився виконанням передвиборчої програми на 70%.
КУРС підсумовує перший рік Марцінківа-мера: які він обрав пріоритети; що йому вдалося, а що залишилося на рівні декларацій; чим по праву пишається, а що воліє робити так, щоб громада не знала…
Кадри вирішують все
Сюрпризами та новаціями при створенні своєї команди Руслан Марцінків не вразив: виконком сформували за старою традицією – за партійними квотами.
Як писав КУРС, оскільки партія “Свобода” виграла вибори мера та провела найбільше депутатів до міськради, то надто щедро кріслами не ділилася – два місця віддала “Батьківщині”, яка підтримала Руслана Марцінківа у другому турі на виборах міського голови, а три – “БПП-Солідарність”, вочевидь – за лояльність у міськраді.
Далі визначальним критерієм для призначення був партійний квиток “Свободи” чи лояльність до партії, а не фаховість. Відповідно, публічних конкурсів, які Марцінків так щиро обіцяв під час виборчої кампанії, мер не влаштовував: посади керівників підрозділів чи комунальних підприємств просто отримали “свої” люди.
Так, начальником департаменту освіти і науки Івано-Франківської міськради призначено учасника АТО, екс-голову Ніжинської РДА “свободівця” Ігоря Смаля. Одним із його заступників стала депутат міської ради від “Свободи” Маріанна Продан – за освітою інженер-геодезист та бухгалтер-економіст.
КП “Івано-Франківськміськсвітло” очолив її колега депутат-“свободівець” Віктор Синишин. Новим директором КП “Електроавтотранс” став депутат від “Свободи” попереднього скликання Віталій Голутяк. Новостворене комунальне підприємство “Муніципальна дорожня компанія” очолив ще один депутат-“свободівець” Віталій Бурко. Це далеко не всі партійці “Свободи”, які отримали посади за каденції Марцінківа.
Втім, найскандальнішим було призначення на посаду директора КП “Центр сучасного мистецтва” Ірини Клицюк. Проти її кандидатури виступила вся творча спільнота міста, відомі митці з усієї України, які закликали мера залишити на посаді авторитетного мистецтвознавця і галериста, засновника Центру Анатолія Звіжинського, але… без успіху. Марцінків тоді жорстко продемонстрував усім незгодним: фаховість та професійні заслуги для нього – це вторинне, головне – лояльність.
Пріоритет
Перший пункт передвиборчої програми Марцінківа – це “Місто відкритої влади, близької до людей”. В одному з інтерв’ю міський голова навіть зазначив, що відкритість до людей – це не лише пріоритет у роботі, а його життєве кредо.
У партійній газеті “Свобода” (спецвипуску до річниці перебування на посаді Марцінківа) відкритість мера виміряли 7576 опрацьованими зверненнями від громади, 6480 прийнятими громадянами, 96 прямими ефірами на телебаченні та 156 ефірами на радіо.
Однак, скажімо, обіцяного відкритого бюджету, який би дозволив контролювати використання коштів міста, у прийнятній формі громадськість так і не отримала – лише імітацію.
Реальним пріоритетом для міського голови стало цього року брукування дворів та тротуарів. Бруківкою встелили 57 дворів, ще чотири – в роботі.
Оновлення благоустрою “свободівці” відзначали пафосними святами з партійною символікою. Підряди на роботи отримували наближені до міської влади підприємці, а гроші з міського бюджету виділялися не лише на бруківку, а й на музику та агітки до урочистого відкриття.
Піар понад усе
Робота з громадською думкою, тобто піар, займає левову частину часу Марцінківа – і робочого, і навіть особистого. Цілком очевидно, що це свідомий вибір і абсолютний пріоритет для мера.
Для піару і самореклами використовується кожен привід. Алгоритм нехитрий – будь-яке рішення чи дія мера розгортається в медіаподію і транслюється всіма можливими каналами.
Так, якщо є проблема з прибиранням і вивезенням сміття, Марцінків о шостій ранку рушає на перевірку особисто. Звісно, в супроводі журналістів. Якщо є рішення облаштувати тротуари для зручності інвалідів-візочників – мер сідає у візок і катається містом. Якщо скарги на маршрутки – Марцінків запрошує журналістів покататися з ним в автобусах. Звичайно, насправді для вирішення подібних проблем в міського голови є достатньо повноважень і важелів. Акціями не робиться реальна робота. Зате вони допомагають створити враження, ніби вона робиться, і позиціонувати мера як дбайливого, ретельного господаря.
Якщо в якомусь дворі починають ремонт проїздів – Марцінків сідає на каток або в екскаватор. Фотосесіями своїх “експериментів” мер ділиться в соцмережі, щораз частіше викликаючи кпини в коментарях.
Якщо в Івано-Франківську відбувається якась більш-менш масова подія – Руслан Марцінків нееодмінно присутній. Перерізає стрічку, відкриває офіс нової компанії, хоч до влади це не має жодного стосунку, коментує, вітає, вручає нагороди, молиться в якійсь церкві або капличці, випускає з рук голубів… Він встигає всюди і завжди.
Цей нестримний піар вже робив його “зіркою” інтернету. Коли 23 березня під час “Маршу за життя та сімейні цінності” Марцінків у промові заявив, що гей не може бути патріотом, його процитували десятки топових онлайн-ЗМІ, навіть у Росії. У соцмережах “афоризм” викликав масу жартів, кпинів і потрапив на картинки “цитати відомих людей”.
Марцінків – нехай навіть символічно – поспішає підтримати і включити у власне інформаційне поле будь-яку позитивну подію чи ініціативу в місті: він сідає на велосипед під час акції “Велосипедом на роботу”, біжить 10 км на франківському півмарафоні, підтримує ініціативи ІТшників чи “Теплого міста”. І це насправді добре, бо корисно не тільки для формування його репутації, а для популяризації самих ініціатив.
Щоправда, інколи Марцінківу зраджує відчуття міри, як у випадку з відзначенням Покрови і Дня захисника Вітчизни. На віче мер з’явився у добротній шкірянці з вишитою партійною символікою “Свободи”. На глузування у соцмережах з нового комісарського “луку” мер незграбно віджартовувався: “Так! Ану не завидуйте”.
Правда, більше у партійній шкірянці міський голова на людях не з’являвся.
“Поганими хлопцями” у невибагливій картинці, яку формує для електорату піар-команда Марцінківа, є звичні з часів виборчої кампанії олігархи (найчастіше цей образ персоніфікується нардепом Олександром Шевченком) і доволі абстрактна “центральна влада”.
Час від часу міські “свободівці” збирають мітинги проти зростання комунальних тарифів, втім, звичайно, про підняття тарифів, які встановлює сама мерія, ніколи не йдеться. Ніколи не згадується, що саме завдяки фінансовій децентралізації, впровадженій “центральною владою”, бюджет міста виріс до небачених раніше обсягів, дозволяючи стелити бруківку і ремонтувати дороги, ще й заробляти й піаритися на цьому.
На будь-яку критику на свою адресу Марцінків має просте пояснення: це інформаційна атака олігархів. Цю примітивну “відмазку” висміяли опоненти, коли міська влада не впоралася з прибиранням міста після першого снігопаду. На стовпах з’явилися листівки “Сніг не прибирають – винні олігархи”.
В кожному разі масована тотальна самореклама дає результат – особливо вигідно підкреслюючи образ Марцінківа на тлі мера-попередника, Віктора Анушкевичуса, який в час останньої каденції зовсім ігнорував цей інструмент впливу на громадську думку.
Скандали і проколи
Перший рік не минув для команди Марцінківа зовсім безжурно. Мер встиг устрягнути в скандальні конфлікти і з ветеранами АТО, і з громадськими активістами.
З ветеранами дійшло до суду, але до честі мера він зумів знайти сили для вибачень і примирення. Порозуміння принесло корисні результати – спільно з ветеранськими організаціями мерія реалізує важливу програму “Житло для учасників АТО“.
З активістами, які підловили мерію і міськраду на незаконних рішеннях, щасливої розв’язки поки не видно.
Нагадаємо, на виконання другого блоку програми міського голови “Місто вільне від хаотичних забудов та збереження історичної цінності будівель” у міськраді 27 квітня прийняли рішення про мораторій на розміщення і проектування нових будівель в межах історико-архітектурної заповідної території міста.
Цікаво, що того ж дня міська рада Івано-Франківська дала дозвіл ТОВ “Івано-Франківська дорожня служба” на складання проектів землеустрою для будівництва групи багатоквартирних житлових будинків на ділянці площею 1,5395 га по вул. Макогона, 23-А. Ця фірма отримує найбільше підрядів на ремонт тротуарів, міжбудинкових проїздів, наведення благоустрою у скверах Івано-Франківська. Компанія наближена до представників партії ВО “Свобода”.
Відтак 8 липня під крики “Ганьба!” і “Банда” міська рада затвердила детальний план території в межах вулиць Крайківського – Макогона – Промислова в Івано-Франківську з наміром збудувати там 33 багатоповерхівки.
Так колишні борці з незаконними забудовами на чолі з Марцінківим перетворилися на їх лобістів.
Аби запобігти тотальній забудові чималої ділянки в центральній частині міста, яка могла б стати чудовою зеленою зоною, мешканці мікрорайону розробили і запропонували міськраді проект рішення про скасування ДПТ. Однак міська рада Івано-Франківська відмовилася розглядати зареєстровану активістами місцеву ініціативу “Про скасування рішення Івано-Франківської міської ради“.
Зрештою, за позовом прокуратури Івано-Франківський окружний адміністративний суд скасував рішення Івано-Франківської міської ради про затвердження Детального плану території (ДПТ) в районі вулиці Макогона.
Серйозним проколом і ударом по репутації мера і його команди стала ситуація з першим снігом. Івано-Франківськ накрило снігопадом 13 листопада – і комунальники не змогли дати з ним ради. Франківці були розлючені безпорадністю влади, у соцмережах слів не добирали.
Натомість Марцінків не придумав нічого кращого, як влаштувати… парад. Мер зібрав сотню комунальників з лопатами і техніку на неприбраній площі перед міськрадою, аби показати мешканцям, що комунальники існують і працюють.
Комунальникам Марцінків пояснив, що зібрав їх, щоб порадитися, як прибрати вулиці міста.
Відомий журналіст і шоумен Майкл Щур висміяв дивний “парад” у своїй передачі “Телебачення Торонто”.
Що зроблено
Безумовно, попри схильність до надмірного піару і низку проколів Руслан Марцінків має чим похвалитися за перший рік каденції.
Зосередження зусиль на благоустрої і комуналці обґрунтовано – це ті сфери, з якими мешканцям доводиться мати справу щоденно, постійно. Що важливо – результати праці тут видимі, зміни незаперечні.
Протягом року в місті відремонтовано 29 вулиць, 15 тротуарів, облаштовуються острівці безпеки, велодоріжки, переходи. Освітлюються вулиці – цьогоріч 15, утеплено 141 під’їзд, здано 11 відпочинкових зон, придбано кілька тролейбусів, освітлено фасади пам’яток тощо. Особливо мер пишається відкриттям оглядового майданчика на ратуші і Фортечного провулку. Список можна продовжувати – і він тішить.
Роботу мерії мешканці помічають – результати ж під ногами. Але очевидно, що благоустрій, дороги, тротуари – це не які-небудь фантастичні досягнення, як це полюбляють подавати у рекламних сюжетах, це звичайна щоденна робота комунальників в межах їхніх прямих обов’язків. Впоратися зі снігом чи без проблем запустити опалювальний сезон комунальникам, на жаль, ще не вдається. Але прогрес є.
Хочеться також побажати команді Марцінківа пришвидшити виконання таких вкрай важливих його обіцянок, як запровадження електронного квитка у громадському транспорті і передовсім – розробку і завтердження генерального плану міста. Заявлені мером дедлайни щодо цих проектів щоразу переносяться.
Мегапроектом, яким може запам’ятатися мер Руслан Марцінків у разі успіху, має стати новий міст на Пасічну, який матиме назву “Галицький”. Камінь уже закладено.
Поки що міст у стадії проекту. На його будівництво потрібно орієнтовно 200 млн грн. Залучення таких коштів стане справжнім випробуванням для мера. Якщо він з цим завданням впорається за цієї каденції, то, очевидно, гарантовано матиме і другу.
Замість підсумку. На наш погляд, співвідношення між роботою на формування іміджу успішного мера і реальною роботою у місті поки що все ж складається на користь першої. Але в Руслана Марцінківа є ще 4 роки. І з кожним наступним для мешканців буде все очевиднішим, що нова бруківка, підсвічені фасади і дитячі майданчики – це доволі скромні здобутки, як би їх не хвалили у замовлених мерією сюжетах. І запити на реальні системні зміни зростатимуть. Сподіваємося, що Руслан Марцінків з викликами впорається, бо його успіх – це і успіх міста.
Марія Гаврилюк
