Обсяги виробленої продукції скорочуються до мінімуму, а заборгованість по зарплаті змушує працівників звертатися до суду. Згідно чинного Генплану, у місті під об’єкти промисловості відведено 1278 га землі. Та тільки частина з них використовується за призначенням, решта – пустує.
Здавалось би, Івано-Франківськ ніколи не вважався передовим індустріальним містом. Втім, не можна не відмітити «щедру» радянську спадщину у вигляді підприємств машинобудівної, деревообробної, хімічної та легкої промисловості.
Нині ці об’єкти являють собою «примари» колишніх заводів і фабрик. Після отримання Україною незалежності, підприємства, щоб втрималися на плаву шукали інвесторів та нові ринки збуду закордоном. Тільки одиницям вдалося зберегти виробництво. Наразі від більшості об’єктів залишились лиш занедбані території, із покинутими будівлями, устаткуванням та чималими земельними ділянками. Та й розташовані вони не на околиці, а в самому середмісті.
Зробити корисними для містян та привабливими для туристів – це основна мета трансформації промзон. Так говорять архітектори та урбаністи, але це не завжди до вподоби місцевій владі. Набагато простіше залишити все так я є. Але успішний приклад наших західних сусід доводить, збанкрутіла фабрика чи завод – це не вирок для міста, а цілком нова можливість.
Найпоширеніший спосіб освоєння промислових зон, це перетворення їх у нестандартні об’єкти нерухомості – офіси або елітне житло – лофти. Буває, що замість промислових площадок та виробничих цехів з’являються цілі житлові райони із торговими центрами, музеями, зеленими парками, парковками та дитячими майданчиками. Вони стають своєрідний осередком розвитку освіти, науки, економіки та культури.
В Україні чимало таких прикладів, і зрештою до числа таких міст як Київ і Харків може приєднатися Івано-Франківськ. Принаймні промислових районів у місті вистачає. Розглянемо п’ятірку найбільших із них.
Промприлад
Першим привертає увагу Івано-Франківський завод «Промприлад», що знаходиться у самому центрі міста. Історія заводу розпочалась понад 100 років тому, коли об’єдналися три підприємства – фірма «Край» (1905 р.), вагономеханічний завод В. Майора (1914 р.) та фірма «Фама» (1920 р.). У радянські часи завод спеціалізувався на приладобудуванні, виготовляв автоматику та промислові лічильники газу роторного типу. Пізніше розпочався випуск товарів народного вжитку – парасолі, автомобільні решітки, деталі для легкових автомобілів, тощо.
На початку 90-х він стає відкритим акціонерним товариством, а вже у 2012 році завод перейменовано на публічне акціонерне товариство «Івано-Франківський завод «Промприлад». Саме підприємство займає понад 5 га землі у межах вулиць Андрія Мельника – Академіка Сахарова – Євгена Коновальця – Січових Стрільців.
Свого часу територію заводу приватизував інвестбанк «Кінто». Відтоді її поступово розпродували по частинам. Зокрема, у 2013 році адміністративний корпус заводу і ряд інших будівель разом із земельною ділянкою був проданий фірмі «SoftServe».
Навесні цього року тему постіндустріальних просторів підняли активісти платформи «Тепле місто» . Разом із школою урбаністики «СANactions» та ГО «Ґараж Ґенґ» вони презентували проект «Майбутнє промислових зон на території Івано-Франківська», взявши за основу «Промприлад». Проектанти показали своє бачення розвитку заводу орієнтуючись на світовий досвід. Основна ідея – мінімальне втручання в інфраструктуру промзони та збереження існуючих будівель.
Згодом частину території вирішила освоювати будівельна компанія «Спілка забудовників». У жовтні міська рада затвердила детальний план території заводу «Промприлад». На його місці має з’явитися багатоквартирний житловий район, із парковками, дитячими майданчиками та закладами громадського харчування. Архітектурну концепцію цього кварталу розробило відоме архітектурне бюро архітектора Віктора Зотова Zotov&Co.
Шкірфірма
Статус одного із найстаріших промислових районів міста носить Івано-Франківський шкірзавод, який був заснований у 1888 році євреєм Яковом Маргошесом. До початку Другої Світової війни завод вважався одним із найбільших підприємств Західної України. На фірмі працювало сотні працівників, а його виробничі потреби обслуговувала власна електростанція.
На початку 90-х підприємство об’єднувало п’ять заводів – підошовний, спілковий, два заводи з випуску еластичних хромових і хромових шкір та велике виробництво з випуску товарів народного споживання. Тоді воно носило ім’я ВАТ «Івано-Франківське шкіряне підприємство «Плай». Пізніше італійські інвестори викупили акції підприємства, вклали кошти в сучасне обладнання та налагодили нові ринки збуду. Та коли італійці вийшли із справ, від них залишилась тільки назва – «Філія «Спіловер. Шкіряний завод».
Роками більша частина території не використовувалась за призначенням і пустувала. Погіршило ситуацію те, що від п’яти заводів колишнього шкіроб’єднання «Плай» діючим залишився тільки один. У 2012 році працівникам підприємства почали затримувати зарплати, а через рік завод взагалі припинив свою роботу.
Наразі колишній шкірзавод займає територію площею понад 2,5 га неподалік міського озера, у межах вулиць Ленкавського – Романа Левицького – Набережної ім. В. Стефаника – Ясінських – Кривоноса.
Після закриття заводу у мерії заговорили про потребу її впорядкування – проводилися громадські слухання та розробка детального плану території. Містобудівну документацію затвердили у липні цього року.
Котельно-зварювальний завод
Привертає значну увагу своїми розмірами 63 котельно-зварювальний завод, що займає майже 20 га землі у межах вулиць Хриплинська – Микитинецька – Незалежності.
Підприємство утворилося на базі фронтової авторемонтної майстерні та спеціалізувалося на виготовленні військової продукції і трубопроводів. У 1991 році воно втратило військові замовлення і з того часу виживає самостійно – налагодило виробництво промислових котлів та різноманітних металоконструкцій.
Державне підприємство «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» було в підпорядкуванні Міністерства оборони, проте в 2010 році завод включено до складу концерну «УкрОборонПром». Вже у 2011 році спостерігаються значні погіршення економічних показників, а у серпні 2013 року Господарським судом Івано-Франківської області відрито провадження у справі про його банкрутство. Тоді ж було прийнято рішення докласти всіх зусиль аби зберегти виробничі потужності заводу – продати частину приміщень, яка не задіяна під цехами, а на ці гроші віддати борги, оновити обладнання й продовжувати виробництво.
Згодом у травні 2014 році зо два десятки працівників котельно-зварювального заводу вийшли на мітинг під стінами Івано-Франківської ОДА. Люди скаржились, що підприємство навмисне доводять до боргів і банкрутства, що продати активи за безцінь. Мова йде про чималу кількість устаткування та понад 20 га землі майже у центрі міста.
Вже у вересні 2014 року концерн «УкрОборонПром» заявив, що планує відновити виробництво в Івано-Франківську. Згідно плану санації, передбачено продаж майнових активів на загальну суму 43 мільйона гривень. Крім того, концерт «УкрОборонПром» обіцяв додаткові 14,5 мільйонів гривень інвестицій.
У квітні 2016 року Перша українська міжрегіональна товарна біржа оголосила про проведення аукціону з продажу майна котельно-зварювального заводу у процедурі санації. Аукціони відбувалися у період з травня по серпень 2016 року. За цей час з молотка пішло 8 лотів, на загальну суму понад 5 мільйонів гривень.
Очевидно, що цих коштів виявилося замало для проведення реструктуризації. У грудні з’явилося оголошення про проведення повторних торгів. Важливим є те, що усі об’єкти нерухомості розташовані на землі, яка належить громаді міста, і була лише передана заводу для користування. Відтак, право власності на земельну ділянку до переможця аукціону не переходить.
Арматурний завод
Ще одним рекордсменом за площею території є Івано-Франківський арматурний завод. Підприємство являється виробником трубопровідної арматури для підприємств енергетичної галузі, нафтогазового комплексу, хімічної промисловості, металургії та водопостачання. Комплекс був побудований у 1968 році і наразі займає близько 20-ти га землі по вулиці Коновальця, 229.
Влітку цього року на сайті Фонду гарантування вкладів з’явилася інформація, що завод трубопровідної арматури в Івано-Франківську продають за борги. З молотка мали піти заставлені під кредит у «Брокбізнесбанку» приміщення підприємства, земельна ділянка, лікувально-оздоровчий комплекс і база відпочинку. Сума заборгованості заводу перед банком за договором склала 241,8 млн грн. При тому, що підприємство веде активну виробничу діяльність та приймає замовлення під підрядників.
Як з’ясувалося, в заставі банку перебувають приміщення цілісного виробничого комплексу, зокрема деревообробний цех, склад-ангар, побутовий комплекс. Сумарна площа будівель становить 51,9 тис. кв. м. Разом з нерухомістю в забезпечення по кредиту передано земельну ділянку площею 19,29 га, на якій розміщені ці споруди.
Крім того, забезпеченням по кредиту виступають лікувально-оздоровчий комплекс (площею 511,8 кв. м) в Івано-Франківську і база відпочинку (площею 186,8 кв. м) в с. Яблуниця Івано-Франківської області.
Початкова ціна лоту склала 40,2 млн грн. Аукціон був призначений на 23 серпня. Однак, через відсутність пропозицій, торги так і не відбулися.
Згідно офіційно сайту, завод веде активну виробничу діяльність. Зокрема, у грудні підприємство виконало замовлення для Білоруської АЕС.
Асфальтний завод
Напевно найбільш скандальним промисловим об’єктом є колишній асфальтний завод по вулиці Макогона. Ще у 2009 році місцева влада вирішила перенести завод за межі міста, а на його місці збудувати мікрорайон. Тоді інвестором виступила Івано-Франківська харчосмакова фабрика», яка взяла в оренду частину території.
У квітні 2016 року земельну ділянку площею 0,75 га, у межах вулиць Макогона – Промислова – Крайківського орендувала «Івано-Франківська дорожня служба». Решта території, а це понад 3 га, залишилась у користуванні харчосмакової фабрики.
Влітку цього року розгорівся скандал через детальний план території колишнього асфальтного заводу, який міська рада затвердила незважаючи на протест громадськості. План збудувати на місці промислового району 33 багатоповерхівки викликав шквал обговорень. Мешканці сусідніх із районом будинків заявляли, що ДПТ був прийнятий із порушенням законодавства. Мовляв, громадські слухання так і не були проведенні у належний спосіб. Тривалі дискусії зводились до одного – промзону необхідно освоїти, але у проекті окрім житлових будинків передбачити будівництво дитячого садка, школи, спортивного майданчика та зони відпочинку. Втім, міська рада так і не змогла досягти компромісу із громад кістю, а результаті останні звернулися до правоохоронців.
Нещодавно Івано-Франківський окружний адміністративний суд задовільнив позов прокуратури і визнав рішення сесії міської ради про надання дозволу на розробку детального плану території промзони на Макогона-Промисловій незаконним. Однак, остаточну крапку і вирішенні цього питання ставити ще зарано.
Автор: Тетяна Черниш
