Тиждень тому в прямому ефірі радіо «Столиця» порівняв депутатів «Свободи» із гусарами. Колеги питали про тендерний законопроект, який подали Мирний і Мірошниченко.
Тоді і вирвалось: «Це виглядає, як атака гусарів, які невідомо звідки вискочили і куди атакують».
Каюсь. Помилився. Насправді це зовсім не гусарський загін, а неспішний караван, вщерть завантажений золотом і дорогими товарами народного вжитку.
Річ у тому, що свободівський варіант зовсім не має на меті «знизити корупційні ризики» у державних закупівлях, як стверджує «авторський колектив». Радше навпаки.
Тут варто згадати, що протягом останнього місяця громадські активісти, журналісти і депутати разом із чиновниками Мінеко розробляли варіанти, як повернути тендери в антикорупційне русло. Перший крок вже було зроблено – під оприлюднення повернулись закупівлі державних підприємств. З дня на день очікувався другий.
Зрозуміло, що будь-яке очищення від тендерної корупції наражається на спротив багатьох депутатів: занадто ласий шматок. І якби не Майдан, то про повернення 200 млрд. грн. тендерів підприємств у «Вісник» можна було би тільки мріяти.
Після революції багато народних обранців взагалі сіли в шпагат. З одного боку голосувати за закони не хочеться, з іншого – сказати про це привселюдно язик не повертається.
І от, як каже Навальний, «жуликам и ворам» стала в нагоді «Свобода».
Про антикорупційність її законопроекту навіть не варто довго говорити. Хіба що зауважимо два його постулати:
- Держпідприємства матимуть право купувати все без тендерів, як є і зараз і чого колись домоглась «Партія регіонів»;
- Ціни переможця не можуть бути вищими від ринкових більше, ніж на 10%. А відповідність цін підтверджуватиметься довідкою від чиновників.
Але, зрозуміло, що законопроект не писався для того, аби його приймати. Просто тепер депутати від «Свободи» і «примкнулі до них товариші» можуть із чистим сумлінням віддати голоси за альтернативний документ, зарубавши законопроект, який готувала громадськість і подавав Кабмін. Усе буде зроблено із суто патріотичних мотивів.
Ясно, щоб будь-хто, ознайомившись із законодавчим витвором свободівських депутатів, помітить масу недоречностей і примітивних тендерних концепцій. Не варто з цього сміятись. Це те саме, що показувати пальцем на картини Примаченко чи Піросмані. Так, виглядає дивно, так – примітивізм. Зате, знаєте скільки коштує кожне полотно? Отож бо й, куме, воно.
Олексій Шалайський НГ
