Повсякденна брехня, зубожіння та економічний крах вже «через край» переповнили наше життя. Кожен з нас прагнув змін і вірив у європейське майбутнє, однак натомість ми отримали розруху, війну та геноцид.
Ми вірили в те, що запанує справедливість і бандитів більше не буде при владі, але це не так. По всіх ЗМІ нам говорять про єдність України і водночас винищують «патріотичний цвіт нації».
Товариство, я розумію всю повноту відповідальності за подані мною слова і чітко усвідомлюю усі можливі наслідки по відношенню до себе: жорстка критика, обливання брудом, переслідування з боку представників бандитського режиму. Проте, мовчати вже не вистачає сил. Ми всі з Вами стали свідками «непроголошеної» і «дивної війни». Окрім зовнішньої загрози з боку російського окупанта, кожен з нас став жертвою внутрішньодержавного геноциду. Так звана антитерористична операція вже давно перейшла в стадію війни. Однак, питання не в термінології, а у методах ведення боротьби. Наразі до військових дій залучено біля 100 тис. чоловік з яких число військових і спец-призначенців не перевищує 20-30 тис чоловік. Країну пішли боронити ті, хто ніколи не тримав в руках зброї, хто надто юний за віком або просто патріот. Укази Президента про часткову мобілізацію були нічим іншим, як блюзнірством. Військова повістка прийшла у кожен дім і що найбільш дивує: характерна масовість такого явища притаманна, виключно, серед жителів Західного регіону. Всупереч положенням закону «Про часткову мобілізацію» до несення військової служби стали залучатися всі. Люди, які не мали і не отримали належного військового досвіду, за відсутності обладунків і засобів індивідуального захисту були відправлені в зону бойових дій. І це в той час, коли наша країна утримує за кошти бюджету біля 600 тис. чол. військових, міліціонерів та спец-призначенців. Проте ні, влада вирішила відправити на смерть простих людей. Вже традиційно: «нашими руками попіл загортати». Як наслідок, щодня ми читаємо сумні повідомлення проте, як наші земляки віддали героїчно своє життя і це в той момент, коли все кацапське кодло із Донецька і Луганська перейшло в категорію біженців і мовчки споглядає на все, що відбувається з курортних містечок Західної та Південної України.
Тривожить питання: Чому все так?». Невже хтось задався страшною ціллю, щоб винищити все активне і готове до протесту населення Західної України? А може саме так, раз і назавжди, хочуть повністю знищити Майдан?! Не знаю, як у Вас, але в мене нема жодних сумнівів з приводу того, що це не наша війна. Сьогодні українці воюють за конфлікт інтересів між олігархами. Досить нам брехні про те, що Донбас годує Україну. 23 роки вся Україна годувала ненажерливий Донбас. Сьогодні, терпіння переходить всі межі і я з вимогою звертаюся до Президента України: «Негайно забезпечити в країні мир і зупинити кровопролиття!!!»
В той час, коли в боях гине «простий українець» і катастрофічно не вистачає військової техніки і спорядження, у Києві на День Незалежності планується помпезний парад. Кому це потрібно?! Товариство, по-іншому, як геноцид я це назвати не можу. В країни достатньо збройних сил і військового потенціалу для того, щоб професійно підійти до вирішення військового конфлікту. Крім того, більшість з організаторів східного сепаратизму безпосередньо знаходяться у лавах Парламенту, працюють у міністерствах і ще гірше: керують військовими операціями в зоні АТО. Нам щодня розказують про ефемерні перемоги і взагалі мовчать про кількість реальних жертв. Всю правду ми дізнаємося від учасників бойових дій, які розповідають про будні своєї боротьби, які подібні подіям Вітчизняної війни: відсутність озброєння, відсутність харчів, підступна зрада керівництва
Пане Президенте, ми вимагаємо пояснення з приводу всіх цих злочинних дій. Ми вимагаємо негайної ратифікації Угоди між Україною та Європейським союзом. Ми вимагаємо негайної стабілізації економіки, державного контролю за ростом цін на пальне, комунальними послугами та стримуванні різкого рівня падіння гривні. Можливо Ви, живете в іншому світі. Проте, в тому світі в якому живемо ми, звичайні українці, панує повна розруха, війна, смерть і занепад. Ми хотіли «жити по-новому», а зажили ще гірше по-старому: корупція поглинула всі сфери життя, як і раніше ніхто не відчуває захисту, чи справедливості від правоохоронця і в свою чергу влада,вже традиційно, в особі чиновника, ще більше «забирає в нас життя». Сьогодні, вже ніхто не говорить про рівень зарплат, соціальне забезпечення, чи пенсійні виплати.
Сьогодні влада каже просто: «Ти віддай життя», а за що, кому, навіщо – ніхто не каже. Досить! Схаменіться і подивіться правді у вічі… Сьогодні, все що нам залишається – це вірити, вірити в краще життя і вимагати справедливості. У нас з Вами, нема права на самообман. Життя людини – найцінніше і наш обов’язок нагадати владі про це і вимагати від неї МИРУ та ЕКОНОМІЧНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ.
