В зв’язку із зверненнями громадян та представників громадських організацій щодо порядку та результатів розгляду кримінального провадження відносно іноземних студентів, які обвинувачувались у вчиненні злочину щодо статевої недоторканності потерпілої, апеляційний суд має можливість повідомити наступне.
Івано-Франківським міським судом було розглянуто кримінальне провадження щодо обвинувачення двох іноземних студентів за ч. 4 ст. 152 КК України та визнано їх винуватими у вчинені інкримінованих кримінальних правопорушень з призначенням покарання у виді позбавлення волі на десять років кожному.
З вказаним рішенням не погодилися сторони кримінального провадження та скористалися правом на апеляційне оскарження, подавши апеляційні скарги:
- прокурор в частині невідповідності призначеного покарання за ч. 4 ст. 152 КК України;
- потерпіла та її законний представник в частині неправильної правової кваліфікації дій обвинувачених з проханням перекваліфікувати дії обвинувачених з ч. 4 ст. 152 КК України на ч. 1 ст. 155 КК України та пом’якшити покарання;
- захисники обвинувачених в частині неправильної правової кваліфікації дій обвинувачених з проханням перекваліфікувати дії обвинувачених з ч. 4 ст. 152 КК України на ч. 1 ст. 155 КК України та пом’якшити покарання.
Під час апеляційного провадження колегією суддів було перевірено обставини кримінального провадження та досліджені докази, необхідні для визначення правильності кваліфікації дій обвинувачених в межах апеляційних вимог.
Досліджені в судовому засіданні апеляційного суду докази, а саме пояснення потерпілої та її законного представника, пояснення обвинувачених, висновки комісійної комплексної судової психолого-психіатричної та судово-медичної експертиз, які узгоджуються між собою, у своїй сукупності та взаємозв’язку дозволили дійти обґрунтованого висновку з встановленням поза всяким розумним сумнівом факту відсутності фізичного або психічного тиску з боку обвинувачених під час статевих зносин.
Встановлення вказаного факту стало підставою для перекваліфікації дій обох обвинувачених з ч. 4 ст. 152 КК України на ч. 1 ст. 155 КК України з призначенням найсуворішого виду покарання, визначеного санкцією частини цієї статті, на строк, ближчий до максимальної межі.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя» та згідно з ч. 2 п. 2 ст. 27 КПК України суд прийняв рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження та оголошення рішення у відсутності преси і публіки з метою захисту приватного життя неповнолітньої потерпілої та враховуючи особливості розгляду справи про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи.
Крім цього, апеляційний суд повідомляє, що розгляд кримінального провадження відбувався, відповідно до ст. 337 КПК України, відносно двох обвинувачених та однієї потерпілої.
Якщо громадянам відомо про участь у вчиненні злочинів іншими особами, вони мають право звернутися із повідомлення про це у встановленому законом порядку до правоохоронних органів і вимагати проведення відповідного досудового розслідування та скерування справи на розгляд суду.
Апеляційний суд завжди є відкритим у спілкуванні з журналістами та надає інформацію та коментарі з приводу справ, що викликають зацікавленість у суспільстві, однак закликає їх бути об’єктивними та професійними.
Апеляційний суд, цілком розділяючи основні засади судочинства та незалежність суддів, що грунтуються на статтях 126 і 129 Конституції України та Законах України, якими визначено умови виконання професійних обов’язків суддів та правові засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій самостійності судів та незалежності суддів, а також заборону законом втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповагу до суду чи суддів, вплив на безсторонність суду, звертає увагу на наступне: формування суспільної думки щодо доведеності винуватості осіб у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення, та висловлювання як з боку посадових осіб, ЗМІ, так і представників громадських організацій, як під час досудового розслідування так і під час судового провадження, є неприпустимим та такими що порушують принципи безсторонності та неупередженості суду, та може розцінюватися як спосіб впливу на безсторонність суду, а крім того порушує ст. 62 Конституції України, а саме презумпцію невинуватості особи.
Зловживання принципами гласності та відкритості суду призводить до викривлення позитивної ролі засад судочинства та мінімізації гарантії незалежності суддів, а також впливу на суд і суддів на користь однієї із сторін судового розгляду, що також порушує принцип рівності сторін та безсторонності суддів.
Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав та свобод людини і громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Реалізація зазначених правових гарантій здійснення правосуддя є необхідною передумовою належного виконання судом своїх конституційних функцій із забезпечення дії принципу верховенства права, захисту прав і свобод людини та громадянина, утвердження і забезпечення яких є головним обов’язком держави (статті 3, 8, 55 Конституції України).
