Всі люди завжди намагаються шукати кращої долі. Хто відкриває свій бізнес і стає щасливим, що має власну справу, а хтось вирушає в довгу подорож з одним лише бажанням заробити і відсутністю впевненості в тому, що буде далі.
Ця впевненість часто залежить від розповідей наших знайомих про те, як у Європі ставляться до українців, дали Україні безвиз і багатьох інших факторів.
Більше мільйона українців офіційно працюють у Польщі (про нелегалів – розмова окрема). Що їх чекає? Чи вони повернуться на Батьківщину?
Мігрують не тільки українці
Середня заробітна плата у Польщі становить до 1 100 доларів. У Великобританії мінімальна заробітна плата набігає до 1300 доларів. Цей і ряд інших факторів призвели до масштабної еміграції поляків на захід.
Відсоток непрацевлаштованих в Польщі вкрай малий, але це не означає відсутність робочих місць. Нова влада знизила пенсійний вік, впровадила соціальні реформи, завдяки яким жінки стали більше приділяти уваги сім’ї, отримуючи непогану допомогу від держави по збільшенню рівня народжуваності.
Маємо зниження кількості польських громадян, які висловлюють бажання влаштовуватись на низькокваліфіковану роботу, за яку можна отримати в рази більше в тій же Великобританії. Однак держава стрімко розвивається, покращуються соціальні стандарти, і це все необхідно утримувати на плаву.
Українці будують Польщу
З цієї ситуації було два варіанти виходу: повернення поляків на батьківщину і залучення мігрантів. Перше – процес дуже довгий і дуже витратний, в той час як мігранти – швидке тактичне рішення.
Польща стала таким собі “майданчиком мрій” для українців, де можна швидко заробити грошей на весілля, машину або квартиру, та й взагалі побачити світ. Варшава закривала очі на багато порушень в оформленні договорів, які не давала проводити великомасштабні рейди по місцях, де проживали нелегали українського походження. Польща отримала те, що хотіла: дешеву (і часто кваліфіковану) робочу силу, яка зможе з радістю утримувати промислову і туристичну основу економіки держави.
Ось лише деякі дані: польське міністерство праці надає інформацію, згідно з якою 83% дозволів на роботу для мігрантів отримали саме наші громадяни. Отже, тепер на території нашого західного сусіда працює більше мільйона офіційно влаштованих українців. Вони займаються сільським господарством, будівництвом і йдуть в туристичний сектор.
Не буває неба без хмар
Очевидно, все має свій початок і свій кінець. Сьогодні можна говорити про цілий ряд обставин, які не дають приводу радіти українським емігрантам. Це можна підсумувати і викласти наступними пунктами:
Урядовий контроль над імміграцією
Польська влада активно співпрацює зі своїм приватним сектором в плані отримання достовірної інформації про чітку цифру дефіциту робочих з певною кваліфікацією. Прояв цього можна побачити в спеціальних компаніях-посередниках, які шукають вже конкретних садівників або будівельників. Варшава не зацікавлена отримати зайвий мільйон безробітних, які будуть швендяти у пошуках роботи, в її інтересах отримати мігранта, який буде перетинати кордон вже з чітким планом. Цей план також включає виїзд з країни по закінченню певного строку. Уряд Шидло намагається ставити під питання доцільність кожного мігранта. Саме тому можна було почути про те, що поляки масово відмовляють у наданні візи: пропозицій на ринку праці багато, а попит вибірковий. Також тут зіграли роль несправжні посередники, яким українці платили свої кошти за сприяння в отриманні візи і, як наслідок, отримували відмову за надання фальшивих документів, які перевіряють дуже прискіпливо.
Міфи щодо заробітної плати
Коли звучить теза про середньомісячні зарплати в Польщі в 1100 доларів, це не означає, що по приїзді ви їх будете отримувати. Статистика свідчить, що українці там заробляють в середньому 550 доларів, тобто менше в два рази. До цього додайте податки, проживання і харчування, і почне вимальовуватися картина дещо інша.
Почуття національної гордості
Між Україною та Польщею йде “війна пам’ятників”. Щоб не перебільшувати масштаби цього дійства, варто зазначити, що в більшості випадків винуватцями були проросійські сили. Наприклад, у Польщі це “Табір великої Польщі”, у відношенні якого було нещодавно проведено розслідування і доведено, що цілий ряд рухів фінансуються безпосередньо з Кремля. Час від часу в польській пресі можна побачити новини про те, як були побиті українці під їх гуртожитками на етнічному ґрунті. Важко сказати, що це дуже часте явище, але не варто забувати, що в сприйнятті поляків українські іммігранти – всього лише гості, які приїхали заробити гроші. І не більше.
Залишимося друзями або щось більше?
Президент Польщі Анджей Дуда неодноразово висловлював надію на формування проекту “Міжмор’я”, який би означав збільшення рівня співпраці між нашими народами в кілька разів. Крім особистої приязні до союзницьких відносин з Україною, перед польським президентом і його прихильниками з “Права і справедливості” стоїть питання російської агресії. Особливо на тлі просування в Державній думі нового законопроекту, згідно з яким процес отримання російського громадянства для народжених в СРСР і знаходяться за кордоном, стає дуже легким.
Нарощуються темпи. За різними прогнозами, Польща набере додатково 5 млн трудових мігрантів в найближчі роки, щоб змусити економіку працювати на повну. Так само і українці об’єднуються і створюють профспілка, який зможе допомогти з юридичними питаннями і надати тимчасове житло і харчування на випадок критичної ситуації. На державному рівні таким процесам дали зелене світло, а це значить, що польський уряд має намір зробити певне число українських трудових мігрантів постійним, прив’язати його до місця роботи, щоб не витрачати зайві кошти для пошуку нової робочої сили. Більш того, Беата Шидло постійно використовує українців як привід відмовлятися від квоти сирійських біженців, тому що вважає наших мігрантів не як робочу силу, а як біженців, і тому складається враження, що Польща свої зобов’язання виконує в іншому світлі.
Бажання працювати за кордоном обов’язково пов’язується з можливістю володіти вузькопрофільною спеціальністю, яка в найближчому майбутньому стане основою для пошуку нових працівників з України. Професії широкого кола (різноробочий) поступово будуть виходити з ужитку, а тому нашим співвітчизникам буде все важче влаштуватися тільки через бажання заробити злоті.
Україна ж зацікавлена в розвитку двосторонніх відносин, і прем’єр-міністр Володимир Гройсман вже заявляв про те, що українські мігранти відіграють позитивну роль у підтримці нашої економіки з-за кордону. Дійсно, близько 5 млрд дол. в Україну щорічно йде з-за кордону готівкою та через переклади, чимало – з Польщі. Однак не могли б наші співвітчизники принести Україні більше, працюючи на Батьківщині?
