Мешканці Івано-Франківська так і не дочекались обіцяних нововведень у маршрутках. Натомість, в понеділок з’явилась інформація про чергове підвищення цін на проїзд.
Питається – для чого?
Водії пояснюють це підвищенням цін на пальне та мастило, а також «незручностями при видачі здачі в 25 копійок».
Та чи коштує проїзд у франківських маршрутках навіть нинішніх 2.75?
У травні, в зв’язку із затяжною кризою і різким підвищенням цін на бензин в Україні, івано-франківські водії маршруток оголосили страйк. Тоді на кілька днів громадський транспорт був фактично паралізований. Завдяки переговорам між представниками міської влади та власниками маршрутних таксі було досягнуто компромісу: ціна на проїзд з 1 липня встановлюється у розмірі 2 гривні 75 копійок, підприємці ж у свою чергу обіцяли підвищити рівень комфорту в автобусах.
В усіх автобусах планували встановити GPS-навігатори, компостери та системи двостороннього відеоконтролю. Окрім цього, міськвиконком зобов’язав водіїв видавати одноразові проїзні квитки.
Та станом на 2 вересня жодного з обіцяних гаджетів так і не було встановлено. Квитки видають вкрай рідко, в більшості, на прохання видати проїздний документ, водії в кращому випадку роблять здивований погляд (мовляв, навіщо?), а в гіршому – просто хамлять. До слова, система двостороннього відеоконтролю призначена якраз для того, щоб такі випадки «присікати».
Це маршрутне таксі №5. Проїздні документи пасажирам ніхто не видає, будь-які гаджети відсутні. Зате чітко вказана ціна на проїзд.
{gallery}marshrutka{/gallery}
Узагалі, жителі міста просто обурені поведінкою водіїв. Постійне хамство, розмови по телефону за кермом, куріння в салоні, несанкціоновані зупинки, щоб «попити кави» – за весь цей комфорт франківці змушені платити 2 гривні 75 копійок, а в перспективі – і всі 3 гривні.
Ба навіть більше, водії і не збираються виконувати рішення міськвиконкому, пояснюючи це відсутністю коштів. Окрім цього, існує висока імовірність, що виконавчий комітет може перенести граничну дату виконання рішення на початок 2015 року.
Для прикладу, в сусідній Польщі обілечування в громадському транспорті є обов’язковим. Пасажири можуть придбати квиток у кіоску з пресою, в споживчому магазині або безпосередньо в самого водія. Квиток може бути як одноразовим, так і для багаторазового користування. І хоч ціна на проїзд в Польщі є відносно високою (в середньому 3,60 злотих за одноразовий квиток), тамтешній рівень комфорту в громадському транспорті і в порівняння не йде з українським – чисті автобуси, прибуття транспорту згідно з рокладом, спеціальні місця для інвалідів, GPS-навігатори тощо.
Так що заважає нашим перевізникам хоча б спробувати дотримуватись єропейських стандартів? Це питання, на жаль, поки що залишається без відповіді.
