Протягом останніх кількох сотень років обряд гуцульського весілля зазнав певних змін, але і в сучасних умовах він зберіг усі свої основні ознаки. Так, молодята з Верховини відзначили своє весілля у кращих традиціях Карпат.
Колоритні фотографії з справжнього, гуцульського весілля опублікувала на своїй сторінці у фейсбук Світлана Копитко-Ілійчук
Визначальною ознакою автентичного гуцульського весілля передусім є вбрання князя-молодого і княгині-молодої, дружбів і дружок, батьків і маток та членів родини.
Для поїздки до вінчання в церкві використовують кілька пар осідланих і заквітчаних коней, на яких їдуть верхи молоді, дружби і дружки, батьки і матки. За ними йдуть весільні гості, які бажають взяти участь у вінчанні молодих.
Княгиня на церковному майдані перев’язує рушниками весільних батьків і маток. З церкви молодята виходять чоловіком та дружиною. Та хлопцеві ще треба переконати молоду дружину покинути батьківський дім. Саме тому вже вдома він обдаровує її подарунками і грошима. Поки не вгодить – не бачити йому обличчя коханої, яке заховане під хусткою.
Наступним весільним дійством є урочиста зустріч молодих на подвір’ї власного будинку. При цьому дружби і батьки знімають молодого-князя і молоду-княгиню з коней, стають в один гурт із весільним деревцем у центрі. Молодих поздоровляють з вінчанням батьки і тричі обходять навколо них.
Традиційно, весілля завершується коли з хати виносять весільні деревця.
“Весільні деревця молодого (книзя) і молодої (книгині) кладуть на весільний стіл, той, за яким сидять молодята, а по завершенню весілля обидва, докупи звʼязані вішають на плодове дерево в саду, таке, що родить, аби молода пара діточок мала”, – говорить Світлана Копитко-Ілійчук.
