В Україні завершився черговий етап подачі електронних декларацій. Якщо під час першої хвилі е-декларування обов’язок відзвітувати про свої доходи та видатки мали лише 100 тисяч чиновників, то під час другої ця кількість зросла майже до мільйона осіб.
Наразі на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) розміщено майже 1,4 мільйона декларацій. Про це пишуть Франківчани з посиланням на газету Галичина.
Соціологічні опитування свідчать, що українці вважають введення електронного декларування чи не найбільшим успіхом 2016 року. Декларування змусило чиновників розповісти про свої власність, цінні речі, гроші та нерухомість. Вже перша хвиля декларування викликала у суспільства чимало запитань стосовно законності джерел набутого майна. Однак далі публічних обговорень справа не пішла. Головний орган, який мав би аналізувати декларації та вживати жорстких заходів до порушників, — НАЗК, повноцінно так і не запрацював. Уся країна побачила неспроможність керівників НАЗК забезпечити технічну можливість вчасної подачі декларацій. Через це термін подачі продовжили з 1 квітня до 1 травня. Непрацездатність сайта НАЗК створила чимало юридичних можливостей для чиновників, які вчасно не подали декларацій, щоб уникнути відповідальності.
Фактична непрацездатність НАЗК змусила журналістів на нещодавній прес-конференції ставити критичні запитання Президентові. За словами Петра Порошенка, вся країна знає статки українських можновладців, і не тільки можновладців. Він додав, що це дає можливість спитати в них, «де ти взяв будинок, машину, за рахунок яких джерел ти це профінансував», а якщо чиновник не зможе відповісти, то на нього чекає кримінальна відповідальність. Однак на практиці НАЗК не спромоглося перевірити навіть сотні декларацій топ-чиновників за 2015 рік. Що вже говорити про мільйон «свіжих» декларацій? Зрушити питання могло б упровадження електронної системи аналізу декларацій, однак для цього потрібні законодавчі зміни. Без тиску міжнародних партнерів та громадянського суспільства змусити НАЗК виконувати свої повноваження буде складно. Видається, що у владі переважають сили, які вважають за краще повністю заблокувати роботу нових антикорупційних органів.
Поки роботу НАЗК заблоковано, подані декларації стали об’єктом обговорення для журналістів та активістів. Журналісти вирішила поцікавитись деклараціями 15-ти голів міст Прикарпаття. Їх аналіз показав, що наші мери, які розпоряджаються бюджетом, майном та землею громади вартістю в мільйони гривень, ведуть доволі аскетичний спосіб життя. У багатьох із них немає власного житла, престижних автомобілів, дорогих подарунків чи значних заощаджень.
Марцінків — лідер із зарплати
Першою і найсерйознішою графою для аналізу були доходи. Ключовою статтею доходів мерів є заробітна плата. Найбільшу річну заробітну плату в 2016-му отримав міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків — 292 тис. грн. На другому місці мер Яремча Василь Онутчак — 199 тис. грн., на третьому — долинський міський голова Володимир Гаразд — 181 тис. грн. Ймовірно, до трійки лідерів потрапив би й міський голова Калуша Ігор Матвійчук. Однак його декларації на сайті НАЗК ми не знайшли. Причина відсутності декларації нам наразі невідома. Щоправда, у декларації Ігоря Матвійчука за 2015 рік, яку раніше поширили інтернет-видання, зарплата калуського мера становила 191 тис. грн.
Невеликі зарплати отримували мери, які прийшли на посади з бізнесу: міський голова Рогатина Сергій Насалик заробив 41,2 тис. грн., міський голова Косова Юрій Плосконос — 74,5 тис. грн. Низькі зарплати мерів мали б сподобатись тій частині виборців, які переконані, що міський голова не повинен заробляти більше, ніж у середньому отримують працівники в їхніх містах. З другого боку, низькі зарплати мерів неминуче створюють підстави для отримання корупційних доходів, які не відображені у зарплатній відомості.
У тіні своїх жінок
Дружини прикарпатських мерів — це ще одна таємна сила, яку не варто недооцінювати. Тенденція записувати майно та актив на жінок є популярною в усій Україні. Адже раніше об’єктом уваги були лише статки декларантів. Нині ця ситуація змінилась, адже посадовцям доводиться декларувати не лише свої доходи та майно, а й статки членів родини (жінок та дітей). Скажімо, коломийський міський голова Ігор Слюзар у 2016 році заробив 140 тис., а його дружина-підприємець — 793 тис. грн. Подібна до цього історія і в косівського мера Юрія Плосконоса, дружина якого заробила 1,2 млн. грн. Більше коштів у сімейні бюджети приносять і дружини мера Рогатина Сергія Насалика та мера Снятина Анатолія Шумка.
У кого хата найбільша?
Як свідчить народна мудрість, справжній чоловік за життя повинен посадити дерево, збудувати будинок і виховати дітей. Якщо вірити деклараціям, то найбільших успіхів у частині будівництва досяг коломийський мер Ігор Слюзар, у власності якого є дім площею 424 кв. метри. На другому місці — міський голова Городенки Степан Яворський, у якого в 2015 році з’явився будинок площею 356 кв. метрів вартістю 513 тис. грн. На третій позиції — Сергій Насалик, у власності якого будинок площею 313 метрів, придбаний або побудований 2004 року.
Водночас є міські голови, які не лише не мають будинків, а й взагалі нерухомості як такої. Приміром, не мають власного житла міський голова Яремча Василь Онутчак та міський голова Болехова Богдан Мельник.
Власники латифундій
Експерти зазначають, що чи не головним ресурсом мерів міст є можливість розпоряджатися землею. Однак у власності деяких міських голів немає земельних ділянок. Зокрема, «безземельними» є міські голови Івано-Франківська — Руслан Марцінків, Бурштина — Роксолана Джура, Яремча — Василь Онутчак, Болехова — Богдан Мельник. Справжнім «латифундистом» можна назвати міського голову Снятина Анатолія Шумка. У цього посадовця — чотири земельні ділянки, одна з яких площею 15 000 квадратних метрів була отримана у 2014 році. Однак Анатолій Шумко хоч і є земельним чемпіоном серед мерів міст Прикарпаття, але значно поступається своїй дружині, яка керує фермерським господарством «Лан», що орендує великі земельні наділи у Снятині, с. Потічку та с. Будилові Снятинського району.
Ой чий то «кінь» стоїть?
Після переходу на роботу в уряд ігоря Насалика аналізувати декларації посадовців на предмет розкішних автомобілів стало не так цікаво. Цим тепер активно займаються київські колеги, адже його автопарк є вражаючим навіть на тлі інших членів Кабміну. А от його брат Сергій несподівано опинився у переліку мерів, які не мають власного автотранспорту. Компанію рогатинському міському голові склали Василь Онутчак, Роксолана Джура, голова Тлумацької ОТГ Роман Круховський. Інші мери переважно користуються старими недорогими автівками. Торік міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків покращив свій автопарк, продавши «Ланос» і придбавши в кредит «Шкоду Октавію». З цієї історії виникло ціле адміністративне провадження. Руслан Марцінків протягом десяти днів не повідомив про суттєву зміну в майновому стані, за що його й було звинувачено. Опоненти мера швидко помітили у цьому «велику корупцію», і тепер цю справу слухають у міському суді. Щоправда, крім негативного піару, Руслан Марцінків у найгіршому разі заплатить штраф.
На звання власника найпрестижнішого авто претендує міський голова Снятина Анатолій Шумко. Він разом з дружиною та сином є власником автомобіля «Рендж ровер спорт» (2008 року випуску). На автомобільних сайтах вартість таких машин коливається від 20 до 34 тис. доларів залежно від комплектації та стану.
Гроші в банках чи в «баньках»?
Скандально відомий суддя Дніпровського районного суду міста Києва Микола Чаус полюбляв «консервувати» долари у трилітрових банках, які він закопував у землю. Чи використовують такі методи прикарпатські мери, наразі сказати складно. Точно можна стверджувати, що чільники міст івано-Франківщини не довіряють зароблені кошти комерційним банкам. Скажімо, з 14 мерів (без урахування калуського міського голови) лише четверо задекларували, що мають серйозні суми у готівці. Нагадаємо, що декларуванню підлягають суми, які перевищують 50 прожиткових мінімумів (77 200 грн.). За даними електронних декларацій, у цій «номінації» впевнену перемогу здобув косівський міський голова Юрій Плосконос, у якого зберігається 28 тис. євро. Серйозна сума в американській валюті є і в його дружини — 25 тис. доларів. У Сергія Насалика задекларовано 475 тис. грн. При цьому варто зазначити, що у 2016 році він витратив 347 тис. грн. на програшну виборчу кампанію, коли поступився депутатським мандатом Вікторові Шевченку. Долинський міський голова Володимир Гаразд задекларував готівку в сумі 8 500 грн. та 2 500 доларів. Значно серйозніші суми має його дружина-підприємець: 48 200 доларів та 31 200 грн.
До речі, родина долинського мера чи не єдина з перевірених, хто зберігає більш-менш значні суми на банківських рахунках (у Володимира Гаразда — 7 000 грн., у його дружини — 4 500 грн.).
Дехто з прикарпатських мерів ризикує опинитись у борговій халепі. Кредити у комерційних банках мають Руслан Марцінків, ігор Слюзар, Володимир Гаразд, Степан Яворський та Роксолана Джура.
Припускаємо, що перевірка електронних декларацій — це лише, так би мовити, надводна частина айсберга. Жителі конкретних населених пунктів Прикарпаття перебувають набагато ближче до обраних ними міських голів. Отож краще знають, який спосіб життя ведуть їхні керівники. Залишається лише порівняти реальне із задекларованим.
«Галичина», Юрій КРИВЕНЬ
