Активісти інфціативи “Франківськ Який Треба Берегти” презентували відновлені двері пам’ятки архітектури на вул. Труша, 4.
Відновленням унікальних металевих дверей з будинку на вулиці Труша, 4 займався відомий у місті коваль, організатор щорічного фестивалю ковальської майстерності в Івано-Франківську, голова ГО “Свято ковалів” Сергій Полуботько.
Він відгукнувся на пропозицію громадської активістки, засновниці ініціативи “Франківськ Який Треба Берегти” Марії Козакевич у соцмережі.
Окрім відновлення, нові двері отримали частково втачені елементи. Зокрема, ковані листочки на дверях всі нові окрім двох автентичних польських. На нових спеціально зроблені більші жилки, щоб відрізнити оригіналвід підробки. Також частково замінили скло. Біле – це автентичне, а жовте нове, теж навмисно відрізняється кольором.
“Низ новий, ручка була одна, до половини обломана, те що є зараз – додумано. Може хтось інший придумає краще, то це можна обрізати. Кутник замінили, бо він на половину згнив. Коли почистили, то одразу проявились всі технологічні стики, всі заклепки. Дуже багато роботи в цих дверях, я не знаю хто в ті часи за них платив, бо сходова дуже бюджетна – там грошейш шкодували, а на двері ні”,- каже Сергій Полуботько.
Реставраційні роботи коштують приблизно 40 тисяч гривень.
“Частину коштів ми ще не віддали майстрам. Ту частину, яку вдалось оплатити – це приватні підприємці, які працюють поруч, мешканці. Долучились і мешканці міста, які перераховували кошти на картку ПриватБанку. Також частину коштів ми назбирали з продажу листівок”, – говорить Марія Козакевич.
Двері на вулиці Туруша, 4 перші в Івано-Франківську отримали металеву табличку “Франківськ Який Треба Берегти”. Вона показує, що це громадська ініціатива, яка займається реставрацією дверей.
До слова, вулиця Туруша найкоротша і найвужча в місті. Її ширина від муру до муру — шість метрів, вона ніколи не знала тротуарів. По всій ширині вона вистелена бруківкою і зберігає середньовічний колорит. На вулиці лише чотири будинки, три з них — пам’ятки архітектури. Але за адресою до неї належить лише чотириповерхова кам’яниця № 4, побудована 1930 року на розі з вулицею Лесі Українки. Інші будинки виходять на неї своїми бічними фасадами.
