Політичне становлення Насалика відбулося на Івано-Франківщині. Там він відомий передусім як великий бізнесмен (більшість його активів, звісно, офіційно йому не належить, проте міністр не приховує, що він – людина фінансово забезпечена), а також як екс-міський голова Калуша.
Насалик є доволі активною політичною фігурою, його рейтинг як міського голови Калуша сягав понад 90%. Що такого важливого вдалося зробити на посаді міністра енергетики Ігорю Насалику? Загалом за період з квітня 2016 року “Слово і діло” зафіксувало 25 його зобов’язань, лише 5 із яких він поки спромігся виконати. Загальна ж кількість обіцянок політика – 31 (разом із тими, які він дав у статусі народного депутата). Але сконцентруємося саме на його міністерських зобов’язаннях.
Аналітики виділили три найголовніші виконані обіцянки.
Перша – щодо того, що в Україні не буде масового відключення електроенергії. Її міністр озвучив 27 червня минулого року, коментуючи ситуацію в електроенергетичній галузі. «Два місяці ми працюємо, а не соплі жуємо», – відповів міністр на закиди злостивців, що передрікали Україні блекаут за результатами роботи Демчишина. В лютому 2017 року уряд схвалив розпорядження «Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії» і масових відключень світла в країні таки справді вдалося уникнути.
Так само відносно безпроблемно (і тут ми, звісно, маємо бути вдячні перш за все матінці-природі, а вже потім столичним чиновникам) пройшов і опалювальний сезон 2016/2017. Варто сказати, що над виконанням цієї обіцянки, озвученої Насаликом у серпні минулого року, працювала ледь не половина Кабінету міністрів. Ще б пак, надто сувора зима могла обернутися катастрофою національного масштабу. Тож прем’єр-міністр Гройсман особисто очолював Антикризовий штаб, свої дії з ним та профільним міністерством координували Мінекономіки, Мінфін, Мінрегіон і навіть «Укрзалізниця»… Спільними зусиллями енергосистему країни тоді вдалося підготувати до зимового сезону, а відносно м’яка зима спростила завдання уряду.
А коли календарна зима вже була позаду, Насалик зробив іще одну заяву, яку аналітики порталу зарахували до важливих – щодо заборони на ввезення вугілля антрацитної групи з Російської Федерації. Ініціювати таку заборону мало саме міністерство. Поки що про рішення Кабміну щодо цієї ініціативи нічого не відомо, але проект рішення відомство Насалика на розгляду уряду направило ще в середині квітня, тож обіцянку вважаємо виконаною.
Тепер до обіцянок, за які Насалика похвалити важко. Тобто до невиконаних. Таких теж не бракує – вже 9 за час роботи на міністерській посаді – і серед них аналітики виділили такі. Міністр, зокрема, не дотримав слова про те, що до завершення Стокгольмського арбітражного суду газових переговорів із Росією не буде. Проте вже в червні того ж року, коли суд проти РФ іще тривав, формально підзвітна Насалику організація, НАК «Нафтогаз України», звернулася до «Газпрому» з пропозицією підписати доповнення до контракту, що дозволило б російській компанії повернутися до кола потенційних постачальників «Нафтогазу» та врегулювати питання постачання блакитного палива на найближчі кілька кварталів. Інформація про ведення таких переговорів підтвердилась і в листопаді того ж року – цього разу з російського боку. А остаточне рішення Стокгольмського арбітражу в спорі «Нафтогаз»-«Гапром» (як ми пам’ятаємо, на користь першого) було винесено лише 31 травня 2017 року. Словом, два газових монополісти підставили Насалика, але що поробиш: якщо в міністра не було змоги вплинути на переговірників, то не треба було й давати таку обіцянку…
Цікава з точки зору особливостей реалізації обіцянка – щодо виставлення на продаж до кінця березня 2017 року беззбиткових шахт. Її Насалик озвучив у травні 2016-го. Коли ми перевірили її виконання навесні цього року, в нас виникло логічне запитання: а які ж шахти міністр зібрався виставляти на продаж, якщо в Україні є лише одна беззбиткова державна шахта? Відповідно до інформації, енергетичного відомства, беззбитковою на той момент була лише ПАТ «Шахта «Надія». Решта – працювали собі на збиток. Тож і шанси на те, що на копальні, які увійшли до приватизаційного списку Кабміну, знайдуться покупці, були, м’яко кажучи, невеликими. Втім, історія отримала продовження. У травні цього року Насалик запевнив, що до кінця 2017-го 50% українських державних шахт стануть прибутковими, а до осені 2018-го не залишиться вже жодної збиткової копальні. Ці дві обіцянки поки що «в процесі». Ми були б раді розділити оптимізм міністра, але мусимо оперувати фактами. А їх поки що немає. Що ж, почекаємо!
Наостанок пропонуємо поговорити про те, виконання яких важливих зобов’язань слід чекати від міністра в перспективі. Перший такий пункт зафіксований аналітиками із програми діяльності уряду. Вона покладає на голову Міненерго обов’язок здійснити приватизацію вугледобувних підприємств. При цьому ті підприємства, які продати не вдасться, відповідно до документа, мають бути ліквідовані або законсервовані, а їхні працівники – соціально забезпечені. Про те, як ідуть справи з приватизацією державних шахт, ми вже згадували вище.
Ще одна амбітна мета – до 2020 року повністю відмовитися від імпорту газу. На думку, Насалика, шлях до неї складається лише з двох кроків – збільшення власного видобутку вуглеводнів та енергоефективність. Таким чином країна може позбавитися принаймні газової залежності. «Я не можу сказати на сьогодні про нафту, тому що там більш глибокі й більш широкі проблеми», – уточнив при цьому чиновник.
Ну і ще обіцянка, варта згадки: позбавитися до 2019 року залежності від антрацитового вугілля. За суттю вона схожа на попередню: і газ, і антрацитове вугілля є стратегічними компонентами вітчизняної енергосистеми, постачання і того, і іншого пов’язане з політичною залежністю: газу – від Росії, вугілля – від окупованих територій Донбасу.
