Брюссельські домовленості, Мінський протокол – вже кілька тижнів українські ЗМІ говорять тільки про це. Що взагалі означають ці, так звані, «угоди»?
Нещодавно ОБСЄ оприлюднило пункти Мінського протоколу – договору, заключеного між Україною, Росією та, власне, самою організацією. Перший пункт – це, звісно ж, двостороннє припинення вогню. Також там йдеться і про відновлення Донбасу, покращення гуманітарної ситуації в краю, тощо.
Та були там і досить цікаві та неоднозначні домовленості.
Ось наприклад ця: «Здійснити децентралізацію влади, в тому числі шляхом ухвалення Закону України «Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей» ( Закон про особливий статус)».
Або ця: «Забезпечити проведення дострокових місцевих виборів відповідно до Закону України «Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей» (Закон про особливий статус)».
Читайте також: Порошенко хоче звільнити сепаратистів від кримінальної відповідальності
Що це може означати?
А все дуже просто – окуповані терористами райони Донбасу здали.
Підписавши Мінський протокол, українська влада визнала контроль терористів над частиною території України, «прийняла» бойовиків, як собі рівних.
Звичайно, це не буде такою ж повною анексією, як у випадку з Кримом. За задумом Путіна, ці мініатюрні Донбабве та Лугандон будуть такими собі островами нестабільності, і тільки но Порошенко спробує зробити крок праворуч або ліворуч, як тут же конфлікт спалахуватиме з новою силою. По суті, третина Донбасу має стати для України тим же, чим колись були Абхазія та південна Осетія для Грузії чи Придністров’я для Молдови. І Порошенко з цим погодився.
Яскравим доказом згоди Порошенка є слова його глашатая Луценка про те, що «окуповані сепаратистами та росіянами території треба огородити інженерними спорудами».
Інакше, як зрадою національних інтересів це не назвеш.
Тепер щодо Брюссельських домовленостей.
Тут варто відзначити, що українським та європейським дипломатам вдалось витримати тиск своїх російських візаві та зберегти умови асоціації в існуючому вигляді. І ратифікована вона буде, швидше за все, вже цього тижня. І все б нормально, якби не одне велике АЛЕ.
До виконання умов угоди, тобто імплементації асоціації, українська сторона приступить не раніше 31 грудня 2015 року. Це ще півтора року очікувань, а ратифікація у такій ситуації перетворюється на звичайну фікцію.
Янукович за схожі дії поплатився владою, грішми та становищем. А що втратить Порошенко? Та нічого! І третього Майдану також не буде. Принаймні найближчим часом.
Люди, втомлені нестабільністю і війною, не захочуть ще більше загострювати ситуацію в країні. А тих, хто спробує щось змінити, підконтрольні владі ЗМІ будуть цькувати «провокаторами» та «агентами Кремля».
Усвідомлюючи все це, так і напрошуються слова французького революціонера Сен-Жюста: «Той, хто не доводить революцію до кінця, копає собі могилу».
