Протягом квітня український читач став свідком чергової порції критичних новин із «фронту» журналістських репортажів та розслідувань.
Це і падіння курсу гривні із безпрецедентним здорожчанням валютнозалежних товарів, це «подарунок» від зовнішнього ворога – дестабілізація ситуації на сході, та від ворога внутрішнього – чергові пікети із спробами штурму адмінбудівель вищих органів державної влади.
Близько шести місяців новини із України займають топ-рейтинги переглядів у світових ЗМІ. Режим Януковича та агресія Путіна стали предметом обговорення найвищих дипломатичних кіл у світі. Запах «холодної» війни роз’їдає повітря, однак, чи то із вихованості, чи із страху політики бояться озвучувати такий стан речей. «Ядерний попіл», у який Кисельов грозив перетворити Штати зброєю Росії так і не змусив світову спільноту вдатися до більш рішучих дій, які б допомогли обвалити економіку агресора. Чи схожі помилки Вінстона Черчилля у переговорах із Гітлером напередодні поділу Нацистською Німеччиною Чехословаччини на дії Обами та Пан Гі Муна в придушенні Імперської Росії?
Насправді, події в Україні стали для усього світу іспитом свідомості та рівня справжньої демократії, який міжнародна демократична спільнота успішно провалює. Найбільш впевнено можна заявити про подвійні стандарти, які переслідують США та ЄС, адже заяви політиків «про глибоке обурення» та «та суворе засудження» дій Кремля, які лунають із персональних сторінок міжнародних політиків та дипломатів, здатні розсмішити російських можновладців, аніж реально змусити до припинення військової агресії по відношенню до України. Росія в очах міжнародної спільноти схожа на циркового ведмедя, який здатен виконати нехитрі команди дресирувальника, однак при вигляді ласого куска м’яса згадує тваринні інстинкти. Звісно, ситуація значно складніша, адже у руках цього неграмотного звіра ядерна кнопка і розвиток подій у такому напрямку може стерти усе людство із лиця Землі назавжди.
Поряд із цим, такий стан речей не знімає із міжнародної спільноти обов’язок стабілізувати ситуацію у центрі Європи, адже, як свідчить історія, агресор ніколи не зупиняється на досягнутому. Також історія засвідчила те, що міжнародна дипломатія – далеко не найкращий союзник боротьби із режимами – заснована після Першої світової міждержавна формація Ліга Націй, праобраз сучасної ООН, не змогла відвернути початок Другої світової війни. А тому, українцям слід значно менше вірити у можливу допомогу з боку ефемерних союзників у вигляді США та ЄС та більш прогресивно вкладати у голову ідею доцільності захисту Української землі власними силами. Україна єдина – не тільки черговий лозунг телебачення. Це стрічка, яка повинна поєднати українців у боротьбі із зовнішнім агресором.
Максим Залізняк
