Верховна Рада ухвалила закон про так звану люстрацію. Прийняття даного рішення постійно відкладали «на завтра». Проведення люстрації вимагала громадськість в ході акцій протесту ще взимку 2013-2014 років, і, немає сумнівів, що багатьох людей необхідно усунути від влади за конкретні приклади корупції, хабарництва, зловживань.
Однак ми категорично не сприймаємо такого підходу щодо людей, які формально займали посади у владі в той чи інший період, за того чи іншого президента. Це не демократична практика, а практика тоталітарних режимів».
Після Помаранчевої революції 2004 року, за наказом тодішнього президента Віктора Ющенка, з органів державної влади було примусово звільнено 25 тисяч працівників, що “зганьбили” себе якісною і наполегливою працею на користь Української держави. Внаслідок цього машина державного управління просто зупинилися, а країна занурилася в глибоку управлінську кризу, що мала незворотній характер. Сьогодні вже хочуть звільнити один мільйон осіб.
Ми розуміємо, що Україна потребує оновлення і неодноразово виступали за відновлення миру і відродження економіки України. Але оновлення не можна починати з репресій та утисків. Суспільство, побудоване на фундаменті дискримінації та залякуваннях, не дасть позитивного результату, а тільки погіршить ситуацію
За якими критеріями і принципами будуть проводити люстрацію? Хто це робитиме?
Чому під даний процес не потрапляють, наприклад, такі люди, як президент Петро Порошенко, що працював міністром у кабінеті міністрів за Януковича, Юрій Луценко, який очолював МВС в уряді Януковича зразка 2006-2007 років, Арсеній Яценюк, – міністр в уряді колишнього президента, Юлія Тимошенко, яка прагнула створити з Віктором Януковичем “широку коаліцію”, більша половина депутатського корпусу, яка так чи інакше, причетна до колишнього президента?
В той час, як у громадянському суспільстві ведуться дискусії на тему примирення і лояльності, об’єднання країни, – політики вдаються до дій, що
