У 2005 році Генеральна асамблея ООН оголосила третій тиждень листопада Всесвітнім днем пам’яті жертв дорожньо-транспортних пригод. У цей час весь світ схиляє голови, вшановуючи їх пам’ять, висловлює співчуття родичам, аналізує ситуацію на дорогах, оцінюючи втрати і здобутки на «мирному фронті», який щороку невідворотно збирає свій страшний урожай.
Кожні шість секунд аварії на дорогах планети забирають одне життя чи калічать людину. Щодня 3500 людей в різних куточках світу виходять із дому, щоб більше ніколи не повернутись — їх убиває автомобіль. Ця глобальна біда за кількістю жертв посідає друге місце після СНІДу.
А прогнози на майбутнє зовсім невтішні. Якщо нічого не змінювати, то до 2020 року смертність унаслідок ДТП майже подвоїться і забиратиме два мільйони життів на рік.
До речі, Україна, за даними Асоціації безпеки дорожнього руху, перебуває на п’ятому місці в Європі за кількістю жертв на дорогах.
Що характерно: в слаборозвинених країнах сьогодні нараховується удвічі менше одиниць транспорту, ніж у багатших сусідів, та саме на перші й припадає 90 відсотків усіх аварій. І при цьому тільки третина країн, що розвиваються, мають національні стратегії з безпеки дорожнього руху, які враховують реальні цілі та забезпечені коштами для їх досягнення.
Цьогоріч кількість ДТП в Україні зросла у порівнянні з 2016. Зокрема, кількість ДТП у перші 8 місяців 2017 року перевищує аналогічний показник 2016 року на 8,5 тисячі (або майже 9%). Також зросла і кількість дорожньо-транспортних пригод з постраждалими – всього з 1 січня по 31 серпня зафіксовано 16 898 таких випадків. Як результат – 1996 осіб загинуло (рік тому – 1949), і майже 22 тисячі було травмовано.
