У 2000-их роках, директорів шкіл і вчителів почали «пресувати» за те, що вони власноруч збирають батьківські кошти, вони переклали цю функцію на батьківські комітети.
Про це у Фейсбуці пише професор, доктор педагогічних наук Ігор Лікарчук.
«Як правило, в кожному із них з’явилася група екзальтованих мамаш, які й ставали вибивалами грошей із батьків. Куди дівалися ці гроші? На це питання відповідь знають одиниці. Мабуть, у переважній більшості випадків, все-таки на потреби шкіл чи дитячих садків. Бо закладам потрібно було виживати. Але, як свідчать численні звернення й повідомлення у ЗМІ, зібрані кошти витрачалися й на відпочинок деяких директорів, на подарунки вчителям, на усілякі застілля та інші речі, котрі дуже далекі від придбання туалетного паперу для дітей, штор для класу, ремонтів підлоги тощо», – пише Лікарчук.
За його словами, багато директорів закладів освіти використовували й використовують батьківські комітети для того, щоб освятити свої не надто популярні рішення про вимоги до зовнішнього вигляду учнів, про учнівську форму, про використання дитячої праці, про зміну нормального режиму роботи установи тощо.
«Й цілком зрозуміло, що подібна «діяльність» екзальтованих мамаш не могла не викликати серйозну негативну реакцію в суспільстві», – додає Лікарчук.
За його словами, суспільство підтримує ідею ліквідації батьківських комітетів у навчальних закладах.
«Я глибоко переконаний в одному: нинішні батьківські комітети повинні бути ліквідовані. І Дай Бог, щоб замість них з’явилися нові громадські організації батьків, які стануть партнерами педагогів у освітній діяльності. Партнерами у спільній освітній діяльності, а не партнерами по «бізнесу», сутність якого полягає у пресуванні батьків задля збирання із них коштів», – додав Лікарчук.
Читайте також: МОН нічого не забороняло. Рішення про створення батьківських комітетів приймає школа – Гриневич
