Сьогодні Роману Гурику – герою Небесної сотні, який трагічно загинув на Майдані, виповнилося б 20 років.
Нагадаємо, протестувальник Євромайдану, студент факультету філософії, Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Роман народився 2 жовтня 1994 року.
З дитинства відвідував усі можливі гуртки, ходив на тренування з гімнастики і плавання (семирічним отримав дитячий розряд із плавання), на хореографію, вчив іноземні мови (англійську — з 4 років, польську). Екстерном завершив навчання у школі. Не був відмінником, але добре знав і вчив ті предмети, які були йому до вподоби і якщо імпонував стиль викладання.
Читав книги з психології: Ніцше, Левіна та інших психологів. Мав загострене відчуття справедливості.
Готувався до навчання у Гданську — пройшовши відповідні курси, обрав для себе в польському виші спеціальність «навігаторство». Через недобір групи, навчання перенесли на липень 2014-го.
Чотири рази їздив у столицю: вперше у листопаді з друзями з Івано-Франківська та з хресним татом, останній — у суботу, 15 лютого. У середу, 19 лютого, близько 18 години зв’язок із ним обірвався — не було змоги зарядити телефон. Зранку, 20 лютого, близько 10 години батьки почали бити на сполох — телефонували до знайомих майданівців у Києві, звернулись до Мальтійської служби допомоги, зробили оголошення на телебаченні, попросили зробити оголосити з головної сцени.
Загинув під час загострення протистояння від пострілу снайпера у скроню. Ввечері подзвонив брат матері з Києва і повідомив, що знайшли Романа. Час смерті в інтернет-джерелах суперечливі. Його останній запис на персональній сторінці в соціальній мережі «ВКонтакті»: «зараз або ніколи. всі на грушевського. на смерть.»
У соціальній мережі дівчина, яка робила усе можливе, щоб врятувати життя юнака, поділилася спогадами про останні хвилини життя хлопця:
«Поки я притримувала його руку, щоб поставити капельницю, він безтями, рефлекторно, інстинктивно (так як він був в комі через тяжку травму) стиснув мої пальці в своїй долоні. Я ніколи не забуду цю, свого роду, спробу втриматися за життя. Ніколи не забуду це останнє рукостискання. Червоний хрест та мітингуючи, які заносили його на носилках в карету швидкої допомоги, кричали «Тримайся! Героям Слава!!!». Наша влада не варта цих юнаків, наших ГЕРОЇВ. Героям Слава! Ромі Слава! Посмертно.»
13 березня 2014 року в Івано-Франківську з’явилася Вулиця Романа Гурика (раніше Проектна, яку відкрили минулого року ), вона з’єднує вулиці Короля Данила й Гетьмана Мазепи.
Сьогодні ж в ПНУ імені Василя Стефаника встановлять пам’ятник на честь загиблого студента….
