Чимало батьків, обираючи школу для свого чада, в першу чергу думають про його безпеку.
Є навчальні заклади з власною охороною. Але це норма лише для приватних шкіл, а от у звичайних, загальноосвітніх, – лише ініціатива. То хто визначає, чи потрібна охорона франківським школярам і, головне, хто за неї має платити з’ясовував Репортер.
Безпека поза штатом
На сьогодні питання охорони шкіл вирішується виключно на рівні керівництва навчальних закладів і батьківських комітетів. Справа в тому, що наказом Міносвіти ще від 6 грудня 2010 року охоронці у штаті шкіл не передбачені. Сторож, правда, там є, але це людина, яка має наглядати за приміщенням, якщо немає сигналізації.
Змінювати штатні нормативи у МОН не поспішають. Та й думки батьків щодо доцільності охоронців у школах часто різняться, бо це додаткові видатки напряму з гаманця. Адже шкільна «каса» зазвичай наповнюється із трьох джерел – державна субвенція, кошти з місцевого бюджету та, власне, благодійні пожертви батьків.
«За великим рахунком, гроші на охорону шкіл в нас виділяються через благодійні фонди піклувальних рад, – каже директор франківського департаменту освіти і науки Ігор Максимчук. – Також, як правило, у всіх загальноосвітніх школах є спецрахунки, куди батьки можуть перераховувати кошти з позначкою «на охорону навчального закладу». А є школи, які самостійно ведуть бухгалтерський облік, тобто можуть самі закладати в бюджет кошти на охорону».
Охорона насправді може бути різною: від звичайного сторожа до повного забезпечення відеокамерами і тривожними кнопками. Кожна школа тут працює індивідуально, бо ж є різні школи й різні потреби.
«Щоб школа могла укласти договір з охоронною фірмою, ця фірма повинна мати відповідну ліцензію, – говорить Максимчук. – Я, як керівник департаменту освіти, дуже б хотів, аби наші школи потрапили під централізовану охорону. Зрозуміло, що для цього треба розробити відповідну програму й закласти кошти в бюджет. В ідеалі, можна було б укласти договір з муніципальною вартою, яка вже отримала ліцензію на охоронну діяльність. Але в нас така системна робота ніколи не велася. Досі школи самі вирішували, чи потрібна їм охорона і за чий рахунок її утримувати».
При цьому Ігор Максимчук наголошує – кошти на рахунки піклувальних рад і спецрахунки шкіл ніхто перераховувати не зобов’язаний. Це добровільні благодійні внески, за які батькам мають щомісячно звітувати.
«У піклувальну раду не має права входити ані керівник закладу освіти, ані звичайний вчитель, ані будь-який інший працівник школи, – наголошує головний освітянин Франківська. – Це мусить бути ініціатива батьків, які повинні мати бухгалтера піклувальної ради та рахунок у банку. І батьки не мають здавати готівку, а перераховувати кошти на рахунок. Більше того, щомісяця до п’ятого числа на сайті школи має з’являтися інформація про те, скільки коштів надійшло на рахунок піклувальної ради, скільки й на що використали».
Без готівки ніяк
В теорії все ніби просто – хочеш здаєш гроші, хочеш ні. Але на практиці батьки франківських школярів стикаються геть з іншою схемою.
«Зарплату нашому охоронцю платять зі спеціального фонду школи, куди ми щомісяця добровільно-примусово здаємо по 60 грн, – розповідає мама учениці школи № 12 Марія Готич. – І то, здаємо готівку голові батьківського комітету, а вона вже нібито перераховує гроші на рахунок школи. Тепер ця голова нам заявила, що ми маємо здавати щомісяця ще 15 грн, бо, мовляв, охорона і благодійні внески, то різні речі, і на охорону мають здавати всі. Коли кілька батьків обурились і сказали, що не будуть здавати ці гроші, то нам сказали: «Йдіть до Болючки (Галина Болюк – заступниця директора ЗОШ № 12 – Авт.) і пишіть письмову заяву, що ви відмовляєтесь».
Марія каже, 15 грн, то не велика сума, але в їхній школі охоронець більше шкодить, ніж допомагає.
«Минулої зими був інцидент, коли він не пускав дітей у школу, і діти мусили стояти на протязі й мерзнути, – говорить Марія Готич. – Також був випадок, коли я прийшла забрати з уроків хвору дитину, то він мене також не впустив. Довелося скандалити».
За словами голови Асоціації піклувальних рад Івано-Франківська Петра Хмельовського, рішення щодо оплати праці охоронців з батьківської кишені має вирішуватись на загальних зборах. Та навіть якщо таке рішення було, вимагати грошей ніхто не має права.
«У всіх положеннях про благодійні організації, наглядові та піклувальні ради зазначається, що внески можуть бути тільки на добровільній основі, – каже Хмельовський. – Якщо в батьків вже вимагають гроші, то нехай аргументують, на основі якого документа вони це роблять. Якщо школа прийняла таке розпорядження, то най покажуть документ! Навіть якщо рішення прийняли на загальних зборах, то воно не є обов’язковим для батьків. Адже благодійна організація школи формується з благодійників. А якщо школу охороняє державна служби охорони, то за неї мають платити з міського бюджету».
Усе можна перевірити
Отже, у будь-якому разі батьки мають пам’ятати, що здавати гроші вони не повинні й змушувати їх ніхто не має права. Якщо ж згодні допомогти школі, то робити це треба виключно у безготівковій формі на спецрахунок із зазначенням призначення платежу. Таким чином, усі кошти будуть зафіксовані.
Та перш ніж погодитися здавати гроші, потрібно перевірити, чи дійсно школа потребує додаткових коштів, і чи не надала їх уже держава. Моніторинговий портал Dozorro навіть розробив інструкцію, за якою можна знайти інформацію про закупівлі школи.
Для початку батькам потрібно дізнатися назву школи та її адресу, назву управління (департаменту) освіти, код ЄДРПОУ школи або управління освіти. Код можна дізнатися або на сайті Мін’юсту, або на сайті «Інформаційна система управління освітою».
Далі варто скористатися публічним модулем аналітики ProZorro. Тут можна перевірити дані про закупівлі тих шкіл, що купують усе самі, і тих, для яких це робить управління чи департамент.
Однак, ProZorro містить інформацію тільки про закупівлі понад 50 тис грн. Якщо менше, можна скористатися пошуково-аналітичною системою 007.
Якщо у батьків щодо певних закупівель виникають сумніви, варто залишити відгук на Dozorro. Аналітики порталу з’ясують, чи дійсно там є правопорушення, та за потреби ініціюють розслідування.
Читайте також: Під час першого батьківського форуму говорили про роль сім’ї в освітньому процесі
