Їх не лякає мороз, сніг, вітер. Вони щодня збираються на світанку, коли майже все місто ще спить, аби пірнути у воду й отримати заряд бадьорості на цілий день.
Цих людей на Бистриці-Надвірнянській – близько сотні, пише Репортер.
Будеш купатись – будеш тусуватись
Минулої суботи охочих скупатися у крижаній річні не бракувало, бо ж Йордан. А залізти в ополонку останніми роками стає доброю традицією.
Цього дня було шумно, гамірно, на березі купа люду. Хтось роздягнувся й довго наважується зайти у воду, хтось уже окунувся й кулею летить на берег витиратися.
За тими всіма охами та ахами згори, з такого собі «моржового містечка», спокійно спостерігають справжні любителі зимової купелі. Аби неквапливо скупатися цього дня, деякі чоловіки та жінки прийшли з самісінького ранку, ще до йорданського модного ажіотажу. Зараз собі попивають чай чи щось міцніше, смакують бограч, спілкуються, жартують.
Для них Водохреща – гарний привід зібратися усім разом та справді посвяткувати.
Майже половину свого життя моржує 35-річний Юрій Олійник. Розповідає, що просто бігав, займався, а потім доєднався до гурту «моржів» і почав купатися разом з ними. Було то 15 років тому.
«Коли я починав, нас тут було, може, з два десятки, – каже Юрій. – А зараз до сотні збирається. Щораз це стає популярнішим, людей більшає, що дуже тішить».
У дружній спільноті «моржів» люди різного віку – від 20 до 70. Тут є всі професії – бізнесмени, спортсмени, інженери, викладачі, медики…
«Весь цей майданчик власними руками зробили, – говорить Олійник. – Були б раді, якби влада долучилася та поставила антивандальні тренажери. Тут ідеальне місце для такого спортмістечка. У місті встановили, але в таких місцях, де люди не займаються. А тут затребувано».
Купатися приходить і Ольга Мельник. Каже, моржує з шостого класу. «Я жила біля озера, мала старших друзів, – розказує жінка. – Все хотіла до них, а вони казали: «Будеш купатись – будеш з нами тусуватись».
Пригадує, перший раз після купання трохи захворіла, але потім вперто продовжувала лізти в озеро. Потім переїхала до річки і приходила купатись на Бистрицю.
«Я без цього вже не можу, – посміхається пані Оля. – Якщо не покупаєшся, почуваєшся розбитою, не у формі, спізнюєшся на зустрічі. Зимове купання – це організованість, здоров’я, мізки добре працюють, життєрадісність. Окунешся, винернеш і така ейфорія, що не розумієш, де ти є. Такий заряд!».
«Ставити на річку»
До дерев’яного будиночку, який збудували «моржі», аби можна було залишити речі, сховатися від дощу та вітру.
На перекладині, на гачках висять спортивні наплічники. Чи не біля кожного термос. На стіні висять три грамоти, якими «Річкове товариство моржів «Бистриці Надвірнянської» нагородили військові за волонтерську допомогу. Одна від церкви, але важко прочитати розмиті літери. У лівому куті великий залізний сейф, певно, зберігають щось важливе. Нині там – слоїки з закрутками.
«Різдво, Новий рік, дні народження – ми тут збираємося, – розповідає Оля Мельник, посьорбуючи чай. – Маємо групу у вайбері і там обговорюємо здоровий спосіб життя. Є свої тренери, які кажуть, які вправи треба робити. Є серед нас багато лікарів – вони проконсультують, що можна, що ні. Є ті, що займаються йогою, – правильне дихання поставлять. В кого які проблеми зі здоров’ям – усі скидаються і питання вирішується. Тут усі дуже дружні».
Жінка каже, що залюбки беруть до своєї спільноти всіх, хто хоче вести здоровий спосіб життя. Розповідає, що на початку до будиночку «моржів» приходило багато молоді, аби випити, покурити. Постійно залишали сміття, поки «моржі» їх не виховали.
«Нині та молодь теж приходить, але вже займатися, – стверджує пані Оля. – Якщо щось неправильно роблять – хлопці підказують і потім ставлять «на річку». Є таке поняття «ставити на лижі», а в нас «ставити на річку». А ті вже інших підтягують».
Цікаво, що «моржі» теж знають, що таке грип. Та в один голос кажуть, що, певно, не в такій мірі, бо імунітет у них таки міцніший. А дехто стверджує, що навпаки – лиш починаються шмарки, то одразу лізуть у воду і як рукою знімає.
Роман Срібняк прийшов нині вперше скупатися після дворічної перерви. До того «моржував» вісім років. Обіцяє, що з весни знову почне.
«Чесно? Перестав через лінь, – зізнається чоловік. – Але буду відновлювати, бо це здоров’я й гарне самопочуття щодня. Я, наприклад, влітку не люблю купатися. Взимку – зануришся, як опарить тебе і таке відчуття… аж жити хочеться».
Ще моржі розповідають про цілу родину зимових плавців. На річку чи не щодня приходить тато і четверо дітей. Кажуть, то треба бачити, як ті діти купаються, як вилазять на берег, а потім старші менших витирають рушниками.
Не обділюйте себе
«Постійно думав, що моржі – такі особливі люди, – сміється інженер Василь Паращій, який «моржує» вже 18 років. – А то так усе просто».
Розказує, що зараз купається на вихідних, але цього вистачає. До моржування підбив свого товариша – Ярослава Лукашевського. Той, до речі, лікар-уролог франківської центральної міської лікарні. Серед «моржів» він новачок – три роки зимових купань.
«Перший раз як прийшов – це був жах! – зізнається медик. – Кажу товаришу: «Богданович, я не полізу». Але нічого. Перед купанням ми займаємося з півтори години, аби добре розігріти тіло. Після купання теж трохи вправ. Правильно готуватися з літа і не зупинятися. Крім того, щодня контрастний душ – гаряча-холодна вода. І так у три підходи».
Ярослав стверджує, що моржування підтримує рівень гормонів і не дає організму старіти. Каже, чудовий приклад, – Василь Паращій – завжди у формі.
«Хто не купається – той себе обділяє, – вважає пан Василь. – Люди просто не розуміють, який це кайф. Купання зимою – це сила! Коли ти приходиш зранку – прохолода, тиша навколо, лише пташки співають, шумить вода і потім тебе ошпарює гарячим після занурення. Це не передати словами».
Подалі від натовпу до води впевненою спортивною ходою прямує підприємиця Оксана Яровик. Вона теж моржує три роки. Розказує, що якось бігала тут зі знайомою і побачили, як купаються люди. То був травень.
«І ми теж захотіли. Ніхто й не думав, що ми будемо тут взимку купатися, – сміється жінка. – Воно якось так само собою сталося. З травня почали і далі. Скупалися, коли була нульова температура – нічого. Потім купалися при –15. Нормально. Я теплолюбива – з Криму, а тут у вас почала моржувати».
Каже, треба сильно налаштуватися. Ще додає, що взимку ніхто ніколи поодинці не купається, бо може бути небезпечно.
А купаються на Бистриці щодня – з п’ятої до десятої ранку. В кого який графік роботи, зайнятості.
Колишній військовий, 67-річний Олександр Нестеров – певно, найстарший серед «моржів». Страшенно галантний. Розповідає, що до Франківська переїхав у 1991 році з Німеччини. З частини щоранку бігали на зарядку до озера. Якось пізньої осені він побачив, як дві жінки набирали у відра води й обливались.
«Подумав, а чого я так не можу? – каже чоловік. – Одним осіннім днем, коли вже приморозки, пішов на міське озеро і скупався. Ніби нічого, і так почав щодня. А через сім років переїхали сюди на Хоткевича і став ходити на річку. О, а це наша Люда йде. Моржує дуже довго. «Людочко, як так гарно назвати жінок «моржів»? Може, моржинка? Тобі подобається?».
Людмила Удовик киває головою. Вона, певно, чи не єдина, хто купається ввечері. Теж каже, що відчуття чудові – сніг, шумить вода, зірки на небі.
Моржувальників стає все більше й більше. Новоприбулі вітаються: «Христос хрестився». «В річці Бистриці», – весело відповідають їм.
