Уже сім років поспіль, кожної останньої неділі місяця, у франківській «Просвіті» влаштовують вечори для тих, кому за – 50, 60, 70 і т. д. Потанцювати, поспілкуватись і навіть знайти свою долю регулярно приходять до 300 людей. Дехто спеціально їде з району.
У залі на повну грає музика, кружляють з 20 пар. Багато люду сидить на кріслах. Біля сцени за всім цим слідкує дуже серйозна Михайлина Боднар. Саме їй належить ідея цих вечорів для старших людей. Каже, для молоді є всього достатньо, а от людям поважного віку того бракує, інформує Репортер.
Пригадує, як сім років тому готувалися, як писали афіші, як роздавали по знайомих запрошення.
«На перший вечір прийшло, може, 20 людей, – розповідає пані Михайлина. – Я вже думала – все – нічого з того не буде. Але з кожним разом людей приходило більше. Зараз деколи і в залі не поміщаються. Усі так готуються, так штрамуються (наряджаються – Авт.) – і то не лише жінки, але й чоловіки».
На танцях чоловіки у меншості, тому багато жінок вальсують одні з одними. Повільні мелодії змінюють на запальні коломийки. Кружляють медики, вчителі, художники, є один священик. Найстаршому танцюристу Івану Івасишину, кажуть, 84 роки, але нині його нема, бо поїхав до сина у Німеччину.
У перервах між танцями влаштовують інші розваги – розказують гуморески, співають, пригощають смаколиками, діляться родинними рецептами. Михайлина Боднар щоразу вигадує щось нове, аби з користю відпочити від танців.
Рекордсмени із Коршева
Кожного вечора вони відзначають найкращу танцювальну пару. Її обирає спеціальна комісія. Рекордсмени – Катерина та Михайло Бойчуки із села Коршів Коломийського району. Вони були найкращими частіше за інших.
Якраз закінчилася коломийка, пан Михайло сідає у крісло, витирає обличчя, поправляє довгі колоритні вуса. Одягнений у зелену вишиванку, як і пані Катерина.
Трохи захекана, рум’яна після коломийки Катерина Бойчук розказує, що про танці вони дізналися випадково. Якось були у Франківську, зайшли на якийсь захід у «Просвіту», а потім залишилися на танці. А далі ото за п’ять років жодного разу й не пропустили.
Спеціально приїздять потягом, натанцюються, а потім знову біжать на вокзал. Кажуть, додому вертаються вже серед ночі. Пані Катерина говорить, що воно того вартує. Сміється, що, може, замолоду не все витанцювали, то надолужують нині. Скоро жінка святкуватиме 65.
Читайте також: На Прикарпатті створили гігантську вервицю. ФОТО
