Головною особливістю тижня, що минає стало те, що ці дні запам’ятаються нам, як завершальний період у передвиборчій боротьбі, з притаманними йому особливостями та характеристиками.
Про ці та інші події «Франківчани» вели мову з громадським діячем Миколою Кучернюком.
1. Найпопулярніша тема обговорень сьогодні – вибори. Отож, як Ви оціните останню передвиборчу кампанію, чи були якісь позитивні чи негативні зрушення у порівнянні з попередніми виборами? І чи взагалі ви вважаєте доцільним проведення виборів?
Попри всі масові декларації наявності змін у передвиборчому процесі, насправді, жодних нововведень так і не принесли. Як і більшості попередніх компаній теперішнім виборам були характерні ознаки марнотратства, захмарності цифр виборчих бюджетів, “трендовість” та популізм. Все відбувалось, як і раніше: основна більшість передвиборчих програм, як партій, так і кандидатів будувалася здебільшого на відвертій брехні та порожніх обіцянках. Головною особливістю довиборчого процесу стала його військова тематика. Майже кожен, хіба що повністю лінивий, масово використовував у своїй агітаційній роботі трендові образи уніформ, військових облич та «ранених». Такий підхід можна охарактеризувати дуже просто: більшість партій віддали перевагу тактиці «сподобатись виборцю», ніж запропонувати справжню і конкретну програму дій.
2. Які Ваші прогнози по 83-му окрузі? По партіям в Україні в цілому? Чому саме так?
Загальноукраїнський результат для мене не стане несподіванкою. Основні лідери вже визначені і це без сумніву «Блок Петра Порошенка», «Самопоміч», «Радикальна партія» і «Батьківщина». Нема жодних сумнівів в тому, що «чорною конячкою» в даних перегонах стане саме об’єднання «Самопоміч». У більшості округах вони отримають домінуючу перемогу.
Загалом я не вірю у прозорість процесу волевиявлення і цілком допускаю можливість «ручного регулювання» результатів виборів, оскільки для цього є більше, ніж достатньо передумов.
Що стосується 83 округу, то тут вже давно все стало очевидним: незважаючи на досить жорстке протистояння між двома основними кандидатами, більш молодшому, так і не вдалося скоротити відрив. Однак, хочу віддати належну увагу методам і технологіям Петра Шкутяка, які дозволили досягнути йому мабуть чи ненайкращої динаміки зростання виборчих симпатій серед електорату у порівнянні з попередніми виборчими компаніями. Витримання трендової тематики, «парад зняття кандидатів» та створення героїчно-жертовного образу кандидата, у відповідності з вимогами часу, закладали досить непогані передумови для перемоги Петра. Однак, на противагу опоненту Олександром Шевченком було виставлено чималий відсоток сформованого та стабільного електорату, який потужно підсилився новими симпатиками в особі виборців та прихильників Петра Порошенка. Загалом дана виборча компанія подарує нам двох переможців: одого з них буде обрано депутатом, а іншого, скоріш за все, новим мером Івано-Франківська.
3. Цьогорічна виборча кампанія особлива тим, що політичних важковаговиків обганяють відносно молоді сили, як Самопоміч та Воля. Як ви можете це прокоментувати?
Суспільство втомилося від старих облич та відвертої брехні. На цьому фоні загальноукраїнського розчарування нові перспективи відкрилися для «молодих» політичних сил, які не залучали до своїх лав колишніх чиновників, депутатів, чи партійців. Головні зміни ще попереду. Головне оновленні відбудеться під час виборів до місцевого самоврядування.
4. Порошенко наказав звільнити заступників міністра внутрішніх справ та міністра оборони. На Вашу думку, чому президент вдався до таких дій і який результат це може принести? Яким чином відзначиться на війні з Росією?
Будемо відвертими: військове протистояння ми програли. Саме по цій причині було встановлено тимчасовий мир на умовах тимчасової втрати окупованих територій. Простою мовою – це незадовільна оцінка для очільника Міністерства. Нема жодних сумнівів в тому, що підбір нових кадрів – це безсумнівний пошук нових шляхів формування оборонної здатності країни.
5. Цього тижня російські та українські дипломати спробували домовитись щодо постачання газу, однак до якогось рішення так і не дійшли. На Вашу думку, чи є правильним взагалі проведення таких переговорів і чи можуть вони дати хоч якийсь результат?
Такі переговори мають право на життя. Насправді врегулювання газового питання є гострою необхідністю, як для української, так і російської сторони. Економіка нашого опонента зазнає неминучих збитків і безсумнівно, що це пов’язано із втратою ринків збуту та щоденним поглибленням деструктивого впливу міжнародних санкцій. Те, що ми спостерігаємо зараз – це боротьба на витривалість. А отже, не варто сподіватися на швидкоплинність переговрних процесів, оскільки вони тісно лежать у переплеті політичної, економічної та військової площини.
6. Парламентська ТСК визнала Гелетея та Муженка винними в Іловайській трагедії. Як Ви думаєте, вони понесуть покарання чи їх, як вже стало прийнято в Україні, «відмажуть»?
Все залежить від того, які цілі буде переслідувати Порошенко. Пошук і покарання винних є непоганою можливістю для влади зняти з себе негатив і відвести в бік від себе грізний погляд громадського невдоволення. Однак, виходячи з практики покарання винних у розгоні та побитті учасників Майдану, скоріш за все, ми можемо розрахувати на те, що все «замнуть».
7. Президент Порошенко підписав антикорупційні закони. Вони були запропоновані громадськими активістами, однак деяким депутатам, зокрема Пашинському, вдалось їх змінити у власних інтересах. Чи зможуть вони принести необхідний результат?
У нашій країні є чимало «хороших і поганих» законів. Є от тільки одна проблема: у нас повністю відсутній механізм реального використання на практиці дії закону. Досить часту всі ці закони персоніфікуються, тобто залежать від особистої волі того, чи іншого виконавця. Простою мовою я це називаю корупцією. От в мене і виникає питання, а чи не породить закон про корупцію ще одну корупцію? Для успішної реалізації такого задуму, як на мене, необхідно дві чіткі передумови: чистота сумління політичної волі і чіткий механізм використання закону на практиці. Крім того, одностайний буду в поглядах з тими, хто говорить про необхідність повної незалежності дій антикорупційного бюро.
Сама практика законотворчих зловживань викликає в мене обурення і приводить до відповідного висновку, що ніхто, насправді, корупцію викорінювати і не збирається. Для мене й досі залишається незрозумілою спотворена процедура прийняття законів, коли депутатам на ознайомлення дають одну редакцію законопроекту, а на голосування підсовують іншу. Як в такому випадку ми можемо мріяти про викорінення таких явищ, якщо всі ці дії влади і парламенту спрямованні виключно на просування та використання корупційних схем, методів та підходів?
