Виставка – розробка національного музею «Меморіал жертв Голодоморів» та українського інституту національної пам’яті. Вона розкриває причини післявоєнного голоду в Україні, показує життя різних верств населення у ці роки та наслідки катастрофи, а також роль керівництва СРСР і УРСР в проведенні людей до голодної смерті
Керівник музею визвольної боротьби Ярослав Коретчук розповідає, що коли згадують про голодомору зазвичай мають на увазі три великі голоди: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Про останній люди знають найменше.
«Перші два голодомори зачепили Надніпрянську Україну, а от голод 1946 – 1947 років зачепив і нашу область. Він був штучним, адже після ІІ світової війни господарське життя ще не відновилось, а радянська влада розпочала хлібозаготівлю – вилучення практично всього зерна у селян. Коли розпочались перші смерті влада почала вантажити зерно зі складів та відправляти братським народам – Польщі, Чехословатчині, Ромунії та Болгарії як безкоштовну допомогу», – зауважує Коретчук.
За його словами, у західній Україні в той час ще діяла УПА, тож вояки не дозволити вивезти зерно у гірських районах.
Заступник голови обласної організації “Просвіта” Ярема Петрів розповідає, що у 1947 році йому до рук потрапив список з прізвищами померлих людей від голоду у Снятинському та Городенківському районах. Загалом у ньому було 546 осіб.
“Люди, які жили в період голоду, пережили дуже багато. Тільки у селі Стецева за один місяць померло понад 80 людей“, – зазначає Петрів.
Триватиме виставка до 15 лютого, опісля відправлять її до Калуша.
Читайте також: Івано-Франківців закликають писати для Вікіпедії
