Нинішня виборча кампанія — особлива. Не тільки надшвидким темпом та напіввійськовим становищем у окремих регіонах. А, насамперед, тим, що за півроку в Україні відбувся революційний розвиток суспільства.
Виборці уважні до програм і висловлювань кандидатів, популізм вже непопулярний. Та кандидат у президенти Юлія Тимошенко, схоже, вперто не помічає цього. Тимошенко мандрує Україною із набором старих та відверто дивних меседжів та обіцянок. Особливо дивним виглядає намальована нею картина «засилля олігархів у владі». Так, 5 травня у Миколаєві вона вчергове заявила про те, що саме вона «здатна перемогти засилля олігархів у політиці та зробити «охайну» операцію по відділенню великого бізнесу від управління країною».
Страх — це те, що вбиває політика. Особливо, якщо це – страх поразки. Тимошенко вже не приховує його. І саме про це свідчить її заява, що перемогти має тільки вона, інакше Україну чекає «третє коло революції»: «Якщо країна вибере іншого президента — а в мене є тільки один конкурент, я гадаю, нам доведеться йти на третє коло революції».
«Якщо країна вибере іншого президента». Тобто, думки українців та їхній вибір не мають для кандидата Юлії Тимошенко жодного значення. І нехай країна, яка переживає непрості часи, захлинеться у внутрішніх негараздах, кризовій економічній ситуації, прикордонній війні… Зараз, коли всі демократичні сили України прагнуть об’єднатися, щоб зміцнити державу, Юлія Володимирівна уперто ігнорує цю нагальну потребу. Після нас – хоч потоп.
Складається враження, що таким чином вона хоче помститися за образи минулого — програш у 2010-му, кримінальну справу, два роки в Качанівській колонії… До того ж, помститися одразу всім. Усьому суспільство, яке, за логікою Тимошенко, мабуть, винне у тому, що з нею сталося.
Іще цинічніше виглядає перша фраза із цієї ж заяви Тимошенко: «Я не хочу більше нести відповідальність за провал революції». Мабуть, кандидатка у президенти забула, де перебувала у той час, коли на Майдані вбивали людей? Чи забула про те, що революція, за «провал» якої вона не хоче «нести відповідальність», подарувала їй свободу?..
Зрештою, наскільки до вподоби українцям кандидат із такими меседжами і світобаченням, красномовно свідчать результати останніх соціологічних досліджень, згідно з якими, шанси перемоги у Тимошенко – дуже слабкі. До того ж, не виключено, що її рейтинг буде й надалі падати — якщо вона продовжуватиме говорити про «третю революцію», фактично, погрожуючи суспільству болісними наслідками в результаті її не-обрання. Терпіння — це, звичайно, велика чеснота.
Але до певного моменту. Багаторічні дії попередніх керівників країни урвали терпець мільйонів українців. І зараз політики дуже уважно прислухаються до голосу народу та дуже обережно, так би мовити, підбирають слова. Але Юлія Володимирівна, здається, вперто не помічає цих змін.
Тимошенко забула про те, що політик має бути гнучким, швидко реагувати на виклики часу і настроїв, та вміти достойно програвати. А також чітко усвідомлювати момент, коли варто вийти з «великої гри» – на деякий час чи назавжди. Ті, хто не вміє робити цього, у всі часи виглядають особливо жалюгідно.
