Військові дякують волонтерам за підтримку, бо без їхньої допомоги виживати було б вкрай важко.
Три дні поспіль околиці Дебальцевого обстрілюють з “Градів”, найважчий обстріл стався минулої ночі, але українські солдати на вогонь не відповідають – у них наказ спостерігати попри втрати серед наших бійців, повідомляє ТСН.
Браму на виїзді з міста боронять хлопці з вже колишнього 25-го тербатальйону, а тепер – 25-го мотострілецького батальйону ЗСУ. Щоранку під кулями снайпера піднімають прапор над постом і щовечора його опускають. Вони поклали російських морських піхотинців, коли ті спробували розвідкою боєм увійти в місто. На своєму клаптику української землі хлопці з Київщини воюють уже понад три місяці без замін та надії на тепло й відпочинок.
Після перейменування батальйону, термін їхньої служби на фронті фактично обнулили. Їх поливають щодня градами та мінометами, а солдати стоять й не відповідають. У таких спостереженнях за ворогом уже загинуло кілька бійців, а ті, що поранені, не можуть довести у шпиталях, що це бойові поранення, а не побутова травма.
“Хлопці, які отримують поранення, їм роблять “необережне поводження зі зброєю”. Наші дружини не можуть добитися того, що якщо когось вб’є, просто виходить – загинули хлопці через халатність”, – каже боєць батальйону. Найстарший боєць – 55-річний Юрій каже, що за чотири місяці отримав лише одну зарплату, чи будуть інші – має постійно дізнаватись дружина.
“Мені за 4 місяці дали першу зарплату і обіцяли, що друга буде. Жінка в середу дізнається, то мені знову треба їхати, щоб дали зарплату”, – розповідає військовий. Хлопці самі про себе дбають, бо Збройним силам нині не до них – солдати не знають навіть, де їхні командири. Ті тут бувають рідко й на короткий час. Військові дякують усім волонтерам, що тримають їх – захисників Батьківщини – на плаву.
Джерело:ГК
