Ольга богомолець обурилась поведінкою журналістів в колуарах верховної ради.
На своїй сторінці у фейсбуці вона засудила їх хамську поведінку та некоректні запитання.
“Останні декілька днів працюю у Верховній Раді майже цілодобово. Обговорення функцій комітетів, інтерв’ю з кандидатами у міністри, з кожним – тривала, навіть у деякій мірі агресивна розмова про професії, реформи, боротьбу з корупцією. Тут же паралельний світ – вирішення “гарячих” питань допомоги пораненим. Але як тільки випадково виходиш в кулуари ВР – відчуття, що ти потрапив у зовсім інший світ. Повний хаос. Штовхаються люди з камерами і записуючими пристроями, котрі задають такі питання, наче вони прибули з іншої планети.
– Як ви обираєте одяг?
– Як ???? Просто відкриваю шафу і беру спідницю, що не мнеться і теплий зручний светр. А ви якось по-іншому це робите? ..
– А в якому вузі навчається ваша дочка?
– А ким вона буде коли виросте?
– А якої фірми у вас сумка?
– А ось інший лікар – депутат ВР – носить із собою ліки – ви теж?
– Так, я теж!
– Покажіть, що у вас там? – запитує журналіст …
Хочеться показати, де двері на вихід … У країні, окрім “жовтих” видань, залишилася справжня преса? Або ви дійсно вважаєте, що рівень українців – це моя спідниця і сумка? У мене зникає дар мови від таких питань. У країні війна, економіка стоїть, в лікарнях немає ліків, кожен день до мене звертаються десятки людей з криками про допомогу…
Невже в Україні вже дефіцит не тільки хороших лікарів, політиків, але й адекватних журналістів, які можуть задавати розумні, доречні питання? Словом можна не тільки поранити, а й вбити – вбити зародження демократії, вбити національне єднання, вбити віру людей в свою країну. І це окремі журналісти роблять дуже вміло, стаючи не менш небезпечними для країни, ніж продажні політики.
Так ось, дорогі журналісти, якщо у мене на голові немає жовтого капелюшка з блакитним жирафом, не підходьте до мене з дурними запитаннями. Часу настільки мало, що дуже шкода його витрачати на порожні балачки. Я прийшла в парламент, щоб проводити реформи в країні. Якщо ви хочете писати і думати про реформи, про збільшення тривалості життя в Україні, про гуманітарну політику, про військову економіку, про соціальну справедливість і нові, потрібні для країни закони, – тоді це до мене.
Вибачте, якщо образила кого ненароком. Накипіло.”
Джерело:Франківчани
