Події які відбулись рік тому у Верховній Раді не мали нічого спільного з парламентаризмом, це був неприкритий фарс. Регіонали, комуністи і кілька позафракційних депутатів по команді спікера дружно піднімали руки, прийнявши за лічені хвилини 10 законів обмежують права і свободи українців.
Один з авторів “диктаторських” законів Володимир Олійник, як заведений повторював – 235 “за”, 235 “за”, 235 “за” … Регіонали та їхні союзники посміхалися, жартували, ділилися хорошими новинами по телефону. Опозиціонери, які блокували доступ до депутатських місцях – системі для голосування Рада, похмуро відмовчувалася. Так, 16 січня 2014 були прийняті скандальні закони, які пізніше назвуть диктаторськими. Мета нових норм була очевидна – зміцнити тоталітарний режим Януковича і придушити Майдан силою.
В українців забирали надію на демократичну державу в розпал масових протестів: на центральній площі столиці вже 1,5 місяці стояли намети. За їх установку, нові закони вводили арешт до 15 діб. Аналогічне покарання вводилося за участь у мітингу в касці або шоломі. Для Автомайдану підготували норму, яка дозволяла вилучати права на 2 роки за рух машин в колонах з більш ніж 5 автомобілів. За блокування доступу до житла чи будівлі держорганів вводилося до 6 років колонії. Не забули і про ЗМІ – нововведення спрощували процедуру блокування сайтів і посилювали покарання за так звані наклепи (виправні роботи до 1 року). Громадським організаціям присвоїли статус іноземних агентів, ввели покупку SIM-карт – за паспортами, а за збір інформації про чиновників – арешт до півроку.
Формально число піднімають руки коливалося в межах 230-240 чоловік (з урахуванням голосувань по включенню в порядок дня), хоча в реальності в момент голосування ніхто їх не рахував, а аналіз фотодокументів згодом показав, що парламентської більшості і зовсім не було.
За підрахунками громадської організації Чесно, 133 депутата, які голосували за ці закони, а торік знову балотувалися на виборах до Верховної Ради (27 – за списками, решта в округах). У підсумку, до парламенту пройшли 64 парламентарія, деякі з них відкликали свої голоси, в тому числі Ігор Єремеєв, Володимир Литвин, Михайло Поплавський. Втім, їм боятися нічого: генпрокурор Віталій Ярема заявив, що депутати не несуть правову відповідальність за голосування 16 січня, покарання загрожує лише організаторам.
Диктаторські закони скасували через 12 днів. Але сам факт їх прийняття змінив історію України: вони підхльоснули і перевели в силову площину протест, через три дні почалися бої на Грушевського, а Майдан в підсумку закінчився кривавою розв’язкою.
До річниці прийняття диктаторських законів ЛІГАБізнесІнформ з’ясувала долю “головних героїв”, причетних до прийняття скандальних ініціатив.
Володимир Олійник, екс-нардеп від ПР
Один з авторів законів, голова лічильної комісії при голосуванні. Звинувачується у зловживанні владою (до 8 років позбавлення волі) і службовому підробленні (до 5 років). Заочно йому оголошено про підозру.
Живе в Ялті і в Москві. Продовжує наполягати на тому, що закони відповідають європейським нормам. Нинішню владу не визнає і обіцяє повернутися в Україну, якщо вона поміняється. Час від часу з’являється зі своєю думкою на сторінках газети Аргументи і факти Україна і Forbes Україна (належить до холдингу УМХ бізнесмена Сергія Курченко, який також знаходиться в розшуку), де критикує дії влади Петра Порошенка.
Вадим Колесніченко, екс-нардеп від ПР
Другий автор, який брав участь у написанні пакету законів. СБУ відкрила кримінальне провадження про причетність до посягання на територіальну цілісність України (до 12 років). Олександр Турчинов, виконуючи обов’язки президента, пообіцяв позбавити регіонала українського громадянства.
Колесніченко прийняв російське громадянство ще в травні. Він проживає на анексованому півострові, в Криму, заперечує легітимність української влади. Поміняв Партію регіонів (“У неї немає майбутнього, вона захищала свій бізнес, а не інтереси виборців”, – сказав він в інтерв’ю Главкому) на партію російську Батьківщина, від якої балотувався на виборах в Законодавчі збори Севастополя. З величезним відривом (понад 40%) програв директору місцевої школи Ірині Кравець.
Ігор Калєтнік, колишній 1-й заступник спікера ВР
16 січня вів історичне засідання Верховної Ради. Генпрокуратура порушила проти нього справи за злочини, передбачені такими статтями, як зловживання владою та службове підроблення. Крім того, його підозрюють у незаконному збагаченні в особливо великих розмірах – намагався легалізувати близько $ 8 млн., Які перерахував на зарубіжний рахунок дочки. Максимальне покарання за цими статтями – до 10 років колонії з конфіскацією майна.
Наприкінці минулої зими полетів до Москви, після чого ЗМІ писали, що бачили його то в Криму, то в Одесі. Зареєструвався для участі в парламентських виборах в 41 окрузі Донецька. Однак ЦВК відмовилася визнавати голосування, так як округ контролюється незаконними збройними формуваннями.
Андрій Клюєв, екс-секретар РНБО
Ідеолог і один з ініціаторів появи драконівських законодавчих норм. У лютому під час штурму заміського будинку під Києвом, за словами прес-секретаря, Клюєв був поранений. Пізніше його особняк згорів. Місцезнаходження господаря будинку невідомо.
У ГПУ заявляли, що Клюєв оголошений у розшук: його підозрюють у причетності до розгону Майдану 30 листопада, в розкраданні держкоштів (150 млн євро і 200 млн грн.). Секретар РНБО Олександр Турчинов стверджує, що на екс-главі АП лежить відповідальність за розкрадання 70 млн грн, виділених для закупівлі серверів ЦВК.
У березні прізвище Клюєва з’явилася в списку санкцій ЄС через підозри в розтраті держкоштів та вивезення їх за кордон. Він оскаржив потрапляння в “чорний список”. Член Європарламенту Ребекка Хармс заявила, що Андрій Клюєв має австрійський паспорт. ЗМІ писали, що в Австрії проти нього відкривали кримінальну справу за статтями відмивання грошей і зловживання владою, австрійський будинок був заарештований.
Зважаючи пасивності розслідування злочинів українською стороною, у Європі заговорили про зняття проти нього санкцій. Брат Клюєва Сергій на минулорічних парламентських виборах знову пройшов до Верховної Ради.
Андрій Портнов, колишній перший заступник глави АП
Відповідав за юридичні питання в Адміністрації президента, вважається ідеологом і співавтором законів 16 січня. Покинув Україну 22 лютого, осів у Москві. Створив юридичну компанію AP Group, яка, за його словами, займається захистом українського бізнесу в Росії, заявив про створення Інституту правових реформ в Україні. Стверджує, що в білокам’яній його хотіли викрасти і передати революційному трибуналу в Україні.
Судиться з Генпрокуратурою, доводячи, що кримінальні справи проти нього сфальсифіковано – і вже виграв 10 судів. Незважаючи на запевнення української влади про санкції проти нього, вільно переміщається по Європі. За два дні до нового року ГПУ склала повідомлення про підозру Портнову – йому інкримінують завищення зарплати на посаді завкафедри університету ім. Шевченко. Як заявив сам Портнов, відомство Яреми вирішилося звинуватити його у привласненні приблизно тисячі євро протягом чотирьох років.
Володимир Рибак, екс-спікер Верховної Ради
Підписав закони, проголосовані 16 січня, хоча сам не голосував. Зараз живе в Києві, каже, що після відставки ніхто з правоохоронних органів його не турбував. Політику залишив і зайнявся наукою – готує до публікації матеріали на теми бюджету та децентралізації. Запевняє, що з Віктором Януковичем припинив спілкування ще рік тому. Сепаратистів називає “терористами”. Виступає за мирне вирішення конфлікту на Донбасі.
Олена Лукаш, екс-міністрюстіціі
Публічно відбілювала прийняті 16 січня норм. У численних телеефірах і заявах наполягала на відповідність законів європейській практиці і поклала відповідальність за їх прийняття на опозицію – мовляв, якби депутати не блокували їх прийняття, цих норм не існувало.
Потрапила під санкції ЄС, але заперечує наявність активів і банківських рахунків за межами України. У травні стала фігурантом кримінальної виробництва – підозрюють у розтраті декількох мільйонів гривень, виділених на послуги юристів у справі проти Юлії Тимошенко. Однак повідомлення про підозру досі не пред’явлено. Покинула Україну після втечі Януковича.
Петро Симоненко, лідер КПУ
Був головою парламентської партії комуністів, яка одноголосно підтримала закони. Після зміни влади компартію хотіли через суд заборонити. На виборах в президенти зайняв 9 місце, балотуючись до Верховної Ради комуністи не подолали 5-відсотковий бар’єр (взяли 3,8%), пропустивши вперед націоналістів, партію Свобода (набрала 4,7%). Так само нульовий результат у КПУ і по одномандатних округах.
Був звинувачений соратниками у провалі виборів, в розкішного життя, яка дискредитує партію в очах виборців. Тим не менш, на пленумі КПУ зберіг пост першого секретаря партії. Пережив напад – у травні його автомобіль закидали коктейлями Молотова, раніше підпалили особняк під Києвом. Велику частину часу проводить за кордоном – наприклад, влітку його бачили відпочиваючим в Австрії.
Віталіна Дзоз, екс-нардеп від ПР
Єдина з депутатів, який звернулися з проханням до апарату Верховної Ради вважати результат її голосування – “за”, замість “була відсутня”. Навесні, з парламентської трибуни волала “почути Крим”, підтримала проведення референдуму і визнала територію півострова частиною РФ. Влилася в партію Патріоти Росії, поєднуючи членство з роботою у Верховній Раді. Незабаром з’явилася інформація про виключення її з керівних органів російської партії, втім, через два дні вийшло партійне спростування.
У червні покинула фракцію ПР, увійшла до складу депутатської делегації, яка відправилася з візитом до Держдуми РФ. Там їх представили як людей, які ризикуючи життям, відстоюють в Україні інтереси російського світу. За фактом відвідин було відкрито кримінальне провадження – депутатів підозрюють у посяганні на територіальну цілісність (до 10 років). 15 вересня склала українські депутатські повноваження, і заявила про рішення залишитися на півострові, де збирається будувати політичну кар’єру.
Віктор Янукович, екс-президент України
Людина, для збереження і зміцнення влади якого писалися і приймалися ці закони. Наприкінці торішньої зими втік до Криму, де за допомогою російських військових був переправлений до Ростова.
Очолив список українських чиновників потрапили під міжнародні санкції, які передбачають заморожування активів і банкових рахунків. Подав позов до Європейського суду про скасування штрафних заходів. Проти Януковича порушили ряд кримінальних справ: за фактом масових вбивств на Майдані, за заклики в Ростові під час прес-конференції до повалення конституційного ладу, за злочинне зміна Конституції в 2010 році.
Цього року, 12 січня, був оголошений у міжнародний розшук по лінії Інтерполу за звинуваченням у привласненні і розтраті майна в особливо великих розмірах. Максимальний термін, передбачений статтями, за якими він проходить – довічне ув’язнення. Переховується в Росії, місцеві ЗМІ пишуть, що проживає в особняку під Москвою, який придбав за $ 52 млн. Як і раніше вважає себе легітимним президентом, час від часу дає прес-конференції, інтерв’ю, робить заяви, суть яких зводиться до трансляції кремлівської точки зору на події в Україні.
