Київ поступово підвів європейських партнерів до висновку про неможливість будь-яких перемовин з терористами
Отже, після неймовірної какофонії повідомлень про наступи і дефензиви у районі Донецького аеропорту, від яких не варто було очікувати іншого, лише каші у головах тих, хто невтомно моніторить фейсбук чи новинні стрічки, учорашні вістки про чергову російсько-терористичну атаку комусь видалися неймовірними. Ба більше, – левова частка диванних воєначальників розродилася вереском на кшталт «всьо пропало», «на гілляку Муженка, Порошенка (потрібне підкреслити, список відкритий). І майже ніхто не зауважив однієї обставини – «мінський формат» переговорів, ця ганебна (але заради істини – вимушена) сторінка вітчизняної дипломатії, вже не повернеться. Тобто, іншими словами, на мою скромну думку, Київ поступово підвів європейських партнерів до висновку про неможливість будь-яких перемовин з терористами.
Як це не парадоксально, але для того, аби переконати фрау Меркель, мсьє Олланда та іже з ними в доцільності загальноприйнятої практики (з терористами переговорів не ведуть), Порошенкові варто було продемонструвати у Давосі зрешечений осколками фрагмент волноваської маршрутки. Лише після цього, а ще – на хвилі #Je suis Charlie, #Je suis Volvovakha канцлерін у тому ж таки Давосі розповіла відсутньому, але всевидяшому ВВХ все, що про нього думає. Не тільки вона, але й уся Європа.
Особливо вражаючим виглядає пасаж-алюзія з Будапештським меморандумом: “Яка країна буде готова слідувати прикладу (України) і відмовитися від ядерної зброї?.. Бачачи, що сталося в Україні, така країна вважатиме, що відмова від ядерної зброї зробить її слабшою і вразливішою перед нападом такого роду”.
Примара ісламістської загрози втілена нині у небачених досі військових патрулях на вулицях голландських, французьких, німецьких мегаполісів та містечок, і тамтешній обиватель без вагань дістане із заначки кілька сот євро, аби його уряди зробили ЩОСЬ заради повернення звичного спокою. А наступ Путіна на українському фронті тепер, після кадировської фронди, для європейських рантьє і бюргерів безпосередньо асоціюється з ординською навалою сучасних варварів.
Тому мусимо вистояти. Зрештою, «кіборги» утримували Донецький аеропорт 242 дні. Путін і його кліка стільки не протягнуть.
Автор:ІГОР ГУЛИК